«Це формує упередження до певних націй». Володимир Яворський у статті про мову ворожнечі від Platfor.ma
Медіа та агенція соціальних проєктів Platfor.ma написала матеріал про мову ворожнечі та її вплив на суспільство, залучивши як експерта програмного директора Центру громадянських свобод Володимира Яворського.
Мова ворожнечі — досить складне соціальне явище, адже часто між нею і просто різкими висловами тонка межа. Проте останні хоч і є емоційними, але зазвичай не загрожують демократичним цінностям. Натомість мотивом мови ворожнечі є ненависть, а ціллю — нашкодити. Такі вислови виправдовують і закликають до насильства на базі певних дискримінаційних ознак: раса, колір шкіри, погляди, орієнтація тощо. І зазвичай наслідком є конкретні дії, які часто призводять до темних сторінок в історії. Їх ще називають злочинами на ґрунті ненависті.
«В СРСР атакували різноманітні національні, релігійні, культурні меншини, тому створювалися такі творчі форми, які їх принижували. Згадайте тільки кількість анекдотів, де у різних обставинах зустрічалися німець, єврей та росіянин. Звісно, не факт, що кожен такий прояв обов’язково має вплив. Але це формує упередження до певних націй, які надалі просто призводять до дискримінації. Тому треба розуміти, що у мови ворожнечі є різна форма шкідливості», — зазначає у статті Володимир Яворський.
Окремою проблемою пан Яворський виділяє питання щодо того, що ж робити з мовою ворожнечі на законодавчому рівні. Адже Міжнародне право забороняє деякі прояви — наприклад, заклик до геноциду або його виправдання, як-то Голокосту або Голодомору. Але в Україні саме за заклики немає жодного покарання, тільки за сам факт скоєного насильства.
«Це є певною проблемою, тому що часто у правозахисті ми стикаємося з тим, що певні люди через соцмережі та інші канали підбурюють одну групу спеціально напасти на іншу. Щобільше, ще й кажуть, де й у котрій годині потенційні жертви будуть збиратися. В Україні такі випадки відбуваються в контексті маршів рівності у різних містах. І це не про контрдемонстрації, які висловлюють свої опозиційні думки, проте не вдаються до насильства. Це про сплановані напади. Такі заклики до дії мають каратися, державі варто чітко окреслити цю червону лінію і встановити заборону», — розповідає правозахисник.
Прочитати повний текст статті можна за посиланням.
Більше про мову ворожнечі та боротьбу з нею, права людини та хто їх захищає читайте у Human Rights Guide — першому україно-англомовному ресурсі для самоосвіти з прав людини. Він розроблений Центром громадянських свобод у партнерстві з Baltic Human Rights Society та за підтримки МЗС Латвії.
