Центр громадянських свобод ініціював експертне обговорення щодо документування воєнних злочинів за кордоном
У середу, 14 червня, відбулося експертне обговорення на тему «Документування воєнних злочинів, за кордоном: проблеми і виклики», ініційоване Центром громадянських свобод. Його учасницями та учасниками були: Ольга Саломатова, Гельсінський фонд з прав людини (Варшава, Польща); Ольга Коцюруба, громадянська мережа «Опора» (Варшава, Польща); Діана Деревянко, організація «Progressive community» (Кишинів, Молдова); Петр Пойман, «Team4Ukraine» (Чехія). Модерувала дискусію Олександра Романцова, Центр громадянських свобод (Київ, Україна).
Для притягнення злочинців до відповідальности надважливим є постійне документування свідчень, не лише в Україні, а й закордоном. До прикладу, ініціатива «Трибунал для Путіна» зареєструвала понад 43 тисячі воєнних злочинів.
Перша спікерка, представниця Гельсінського фонду з прав людини (Варшава, Польща) Ольга Саломатова розповіла про документування організації. Свідки можуть надати згоду як на передачу інформації до українських і польських національних органів, так і лише на зберігання в базі фонду й коаліції правозахисних організацій «Україна. Пʼята ранку». Фонд фіксує ситуації, що трапилися на території України, Росії та Білоруси. Представниця просить звернути увагу, що іноді свідкам, зокрема мешканцям ОРДЛО, легше працювати саме з польськими організаціями, адже вони побоюються стикнутися з оцінкою або осудом земляків. Зазначимо, що Польща відкрила кримінальну справу стосовно російського вторгнення в Україну. Пані Саломатова говорить про мету документування: «Звичайно, відновлення справедливости, притягнення до відповідальности винних – це головні цілі. Але також збереження історичної правди».
Ольга Коцюруба поділилася досвідом громадянської мережі «Опора» в документуванні закордоном, у Польщі. Зокрема її методологія передбачає скринінг у присутності психолога, що мінімізує ретравматизацію й дає можливість передати інформацію до уповноважених органів. Зі складнощів – оформлення юридичної особи, яке потребує часу, а також поширення інформації про діяльність мережі, для потенційних свідків. Особливістю останнього є те, що біженці читають переважно не польські, а українські медіа. До того ж переміщення біженців в інші країни ускладнює процес.
До обговорення доєднався Петр Пойман, представник організації «Team4Ukraine», що документує знищення цивільної інфраструктури, катування та депортації в Україні. Він відзначив, що опитування свідків допомогло виявити помилковість даних про поховання під час окупації, що підтвердив аналіз ДНК. Окупація в різних регіонах відбувалася по-різному, тому свідчення – це доказ, що жорстокі дії інколи вчиняють не за наказом, а з ініціативи окупантів вже на місці. Петр також говорить про проблему – часто неправильне зібрання доказів в Україні унеможливлює їх подання до Міжнародного кримінального суду.
Діана Деревянко з «Progressive community» стверджувала: «Для Молдови документування воєнних злочинів – це щось цілковито нове, навіть на рівні громадян». У цій країні є брак інформації про документування злочинів. Однак команда цієї організації пройшла відповідне навчання в Центрі громадянських свобод, співпрацює з дружніми волонтерськими організаціями та почала документувати свідчення біженців з Херсонської области, зокрема Олешок. Пані Деревянко каже, що це доволі складний перший досвід, адже люди лише нещодавно пережили психологічну травму й непокояться за безпеку рідних, що перебувають на окупованій території. Тому найважливіше – не нашкодити.
Олександра Романцова підбила підсумки зустрічі: «Ми дуже зацікавлені в цілому в ініціативі «Трибунал для Путіна», і Україна в цілому зацікавлена у великому русі документування. Бо ми чудово розуміємо, що є багато людей, які готові будуть говорити лише тоді, коли дуже далеко поїдуть від місця злочину. Тому для всіх абсолютно, хто зацікавлений, ми будемо готувати міжнародну школу документування. Усі присутні тут колеги будуть запрошені як тренери-практики».
