«Це війна двох систем – авторитаризму та демократії», — Олександра Матвійчук на Конгресі Культури
Темою третього Конгресу культури у Львові стала «UKRAINE! UNMUTED: УКРАЇНА БЕРЕ ГОЛОС» — в її межах обговорювали реалії та виклики, що постали перед українським суспільством, його культурою і тими, хто працює у цій сфері, після 24 лютого 2022 року. Голова Центру Громадянських свобод Олександра Матвійчук виголосила інспіраційну промову на відкритті події.
«Для мене російська культура – це не тонка позлітка у вигляді “російського балету” чи творів видатних російських письменників. Для мене російська культура – це тіла людей зі зв’язаними за спиною руками, які ми знаходили на вулицях, у подвір’ях їхніх власних будинків, у масових захороненнях. І ті з нас, хто там був, більше ніколи не забудуть ні цієї весни, ні цього запаху.
Культура – це не тільки про мистецькі витвори чи продукти масового користування. Культура – це про сенси, які передаються від покоління до покоління та формують усталені в цьому суспільстві патерни поведінки.
Ця війна має ціннісний вимір. Це не війна двох країн – Росії та України. Це війна двох систем – авторитаризму та демократії. Кожній із них відповідає свій набір цінностей, довкола яких розгортаються різні культурні пласти. На певних культурних установках тримаються імперії. На певних культурних установках тримаються авторитарні режими. Навіть усталені стосунки між людьми відображають уявлення цього суспільства, якою може бути політична влада, чи буде у відносинах із владою простір для гідності та свободи, і що є допустимими методами управління. Так особисте стає політичним. Тому у Норвегії жінки мають рівні права із чоловіками, в Афганістані жінкам заборонено навчатися в університетах, а в Росії домашнє насильство декриміналізоване – бо це завжди проєкція того, що робить сама влада із людьми в цій країні.
Росія – це імперія. Велика правда у словах Володимира Єрмоленка, що імперія має центр, але не має кордонів. Культура для імперій тільки один з інструментів експансії та асиміляції поневолених народів, як, зрештою, і мова цих імперій. Тому не дивно, що спочатку в Херсоні з’являються російські танки, а потім відразу за ними банери із Пушкіним. Це дорожні знаки, якими російська імперія маркує захоплені силою території. Про використання російської культури для цілей війни директор російського Ермітажу говорять відкрито. Цитую: “До початку спецоперації на Україні виставки російських музеїв були всюди… Це і була наша, якщо хочете, “спецоперація”, “великий культурний наступ”. Зараз у відповідь на цей “великий культурний наступ” багато хто пропонує “відмінити” російську культуру. Але на запереченні далеко не виїдеш. Нам потрібно творити своє», — зазначає Олександра під час виступу.
