25 березня 1999 року загинув В’ячеслав Чорновіл

Український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в’язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років.
“Він був романтиком, ніжною, чутливою людиною. Великим українським патріотом. Хто довго спілкувався з ним, знав, що він ніколи не підведе – то була людина високої чесності. І одночасно незлобний, захоплений природою, любив пісні – дуже любив пісню «Гей, браття опришки». Ми забули там один рядок і придумали його самі: «Веселімось, браття, поки ще зелено, поки ще ті сонячні дні. Краще раз злетіти соколом у небо, аніж вічно жити в ярмі». Ці слова підходили і до його життя. Безстрашний був.
Я допомагала йому у боротьбі, переносила його журнали, перевозила в Україну те, що він писав у тюрмі і на засланні… Писав на папіросному папері, маленькими літерами. Чи не хотілося мені, щоб чоловік облишив боротьбу? Була, звичайно, мрія, щоб ми жили спокійно, щоб все було добре, але щоб він заради цього міняв свій спосіб життя – ні, ніколи. Від обшуків, арештів тільки зростало обурення на ту систему і бажання її змінити.”
Атена Пашко, поетеса, дружина В’ячеслава Чорновола