Звернення українських неурядових організацій щодо міжнародного сприяння Україні на шляху подолання наслідків зовнішньої військової агресії, наслідків анексії Криму та військових дій в Донецькій та Луганській областях до парламенту Канади

Цим зверненням висловлюємо Вам велику повагу за внесок у зміцнення україно-канадських відносин, надану Україні підтримку щодо протидії російській агресії та зміцнення позицій міжнародного співтовариства щодо неприпустимості порушення територіальної цілісності нашої держави.

Неурядові організації України хочуть звернути Вашу увагу на один із важливих факторів процесу подолання наслідків зовнішньої агресії та відновлення територіальної цілісності української держави.

Мова йде про створення належних умов для реінтеграції мешканців тимчасово непідконтрольних та окупованих територій, дієвого забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб та подолання важких гуманітарно-соціальних наслідків анексії та військового конфлікту на усій території України.

На даний момент велика кількість громадян України були змушені змінити місце проживання. З них на підконтрольну українському уряду територію виїхало близько 1 мільйон 800 тисяч осіб – за офіційною статистикою Міністерства соціальної політики.

Крім того, за даними правозахисної організації Росії, що спеціалізується на допомозі біженцям – Комітету «Гражданское содействие», близько 214 тисяч біженців з Донбасу шукало прихистку на територіях Російською Федерації, при цьому більшість з них виявили бажання повернутися в Україну, коли закінчаться бойові дії. Тож на даний момент близько 40% населення Донецької та Луганської областей та 15% населення Криму були змушені не тільки покинути свої домівки, але й опинитися в ситуації розриву сімейних, професійних та інших соціальних зв’язків. Окупація та воєнний конфлікт змусили їх покинути не тільки власність та статки, але й можливість вести бізнес та працювати за спеціальністю, забезпечуючи проживання своє та родини. Ця ситуація спричиняє безпрецедентний психологічний тиск на вимушених переселенців, особливо дітей, багато з яких стали свідками обстрілів та навіть смертей.

Також багато сімей травмовано через зниклих без вісті, полонених або загиблих родичів. На даний момент за офіційною статистикою безвісті зниклими на сході України вважаються близько 700 осіб, а через незаконне утримання або полон пройшло більше 3000 осіб. За дослідженнями правозахисних організацій більше 60% з них зазнали катування. Тож реабілітація людей з такими травмами – одна з нагальних проблем для України, що має  важливе значення для подолання соціальної кризи в довгостроковій перспективі.

Ще одна проблема, що серйозно впливає на подальшу перспективу подолання соціально-гуманітарної кризи, це те, що діти та молодь  – внутрішньо переміщені особи – втратили можливість повноцінно продовжувати навчання. З непідконтрольних українській владі територій Донецької та Луганської областей було евакуйовано 16 вищих навчальних закладів та 10 наукових установ, які на даний момент змушені з нуля збирати матеріальну базу для фахового навчання.

Ця ситуація, на жаль, погіршується нескоординованими діями влади, яка намагаючись створити правову базу  щодо соціального забезпечення переміщених осіб, погіршує їх становище зайвими процедурами та контролем. На жаль, також мусимо визнати, що дія влади несе дискримінаційний характер і порушує соціальні зобов’язання перед тими жертвами конфлікту, що змушені лишатися на окупованих територіях Криму та Донбасу. Наприклад, створення умови залежності пенсійних виплат, які гарантуються Конституцією України, від місця проживання людини, відсутність механізмів доступу до виплат громадян, які залишаються на окупованих територіях, непрямі дії щодо обмеження свободи пересування вимушено переміщених осіб, обмеження вибору банківських установ, контроль місця реєстрації проживання. Саме тому громадські організації та волонтерські ініцітиви взяли на себе задачі не тільки організації гуманітарно-соціальної підтримки, але і представництва інтересів внутрішньо переміщених осіб та жителів окупованих територій перед органами державної влади з метою протидії дискримінації, захисту прав та забезпечення гідного рівня життя зазначених категорій осіб.

Тож, на наш погляд, найважливішою допомогою для України в подоланні важкого соціального становища для внутрішньо переміщених осіб можуть бути наступні напрямки:

1. Допомога з підтримкою вищих навчальних закладів, що були евакуйовані зі Сходу України та Криму. Також запровадження бізнес навчання та системи професійної перекваліфікації для дорослих внутрішньо переміщених осіб.
2. Система мікрокредитування переселенців, що хочуть заснувати або переорганізувати свою власну справу.
3. Відновлення безперешкодного доступу до гаратованих законодавством України соціальних послуг.
4. Психологічна та медична реабілітація жертв конфлікту, перш за все дітей, а також тих, хто перебував в полоні.
5. Допомога в підтримці переселенців, що потребують постійної медичної підтримки  – люди хворі на діабет, ВІЛ/СНІД, гепатит тощо.
6. Міжнародна підтримка в процесі створення правової бази в Україні для забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб за принципами рівності та недискрімінації.

Фінансування діяльності з інформування про мінну небезпеку є надзвичайно актуальним і важливим питанням для України. Навіть якщо активна фаза конфлікту скінчиться – мінна небезпека залишиться ще на десятки років. Немає нічого важливішого, ніж збереження життя мирних мешканців зони бойових дій. Уряд Канади зробить вагомий внесок у збереження життя людей на територіях, де іде бойовий конфлікт, підтримуючи подібні та інші проекти з протимінної діяльності.  Принагідно хочемо висловити подяку за проект Швейцарського фонду з протимінної діяльності (http://fsd.ch/) «Інформування про міну небезпеку» (“Mine risk education” in eng), який фінансується Урядом Канади, завдяки якому близько 20 тисяч дітей прослухали лекції та подивились театралізовані виступи про мінну небезпеку.

Перспективними напрямками подальшої україно-канадської співпраці видаються реалізація масштабних освітніх проектів для молоді з окупованих та непідконтрольних територій, створення умов для взаємодії мешканців непідконтрольних частин  Донеччини та Луганщини, Криму із державними органами на усіх етапах мирного врегулювання.

Оперативною задачею може стати, на нашу думку, напрацювання рекомендацій міжнародних організацій та держав-партнерів України щодо оптимізації режиму перетину лінії розмежування в Донецькій та Луганській областях мирними мешканцями, враховуючи гуманітарні інтереси та безпекові обставини.

Важливим є започаткування публічних платформ (у тому числі дистанційних) для комунікації і діалогу із мешканцями окупованих територій, щоб нівелювати спроби Російської Федерації та незаконних та псевдодержавних утворень  узурпувати право говорити від імені цих громадян. Зокрема, за допомогою міжнародних модераторів було би доцільним розпочати діалог на рівні окремих професійних чи соціальних груп (до прикладу, діалог між лікарями, які працюють на вільній та тимчасово непідконтрольній частинах України).

Міжнародне сприяння, у тому числі з боку Канади, є необхідним у частині напрацювання дієвої державної стратегії щодо внутрішньо переміщених осіб. На жаль, відповідна політика досі є хаотичною та неповністю послідовною, яка також часто базується на поточних фінансових розрахунках чиновників, а не на довгострокових цілях. Відзначаючи підтримку міжнародних організацій в сфері внутрішньо переміщених осіб,  закликаємо продовжити та посилити діалог із державними органами України щодо найбільш ефективних способів розв’язання проблем, пов’язаних  із масштабним внутрішнім переміщенням (у тому числі у аспекті недопущення випадків дискримінації та порушення прав цієї групи громадян, створення умов для вирішення житлових, соціально-економічних проблем та проблем із зайнятістю).

Ще раз висловлюємо Вам повагу та переконання, що спільні зусилля України,  Канади, інших іноземних держав зможуть забезпечити мир та відновити територіальну цілісність України.