Звернення правозахисниці Олександри Матвійчук до Генерального секретаря ООН

Його Високоповажності пану Антоніу Гутеррешу
Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй

Пані Аміні Дж. Мохаммед
Заступниці Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй
Канцелярія Генерального секретаря
Організація Об’єднаних Націй
м. Нью-Йорк, шт. Нью-Йорк 10017
Сполучені Штати Америки

15 вересня 2022 р.

Звернення правозахисниці Олександри Матвійчук
До Генерального секретаря ООН, заступниці Генерального секретаря ООН
і держав-членів ООН

Шановний Генеральний секретар Гутерреш!
Шановна заступниця Генерального секретаря Мохаммед!
Шановні представники держав-членів ООН!

Ми живемо в досить небезпечному світі. Постійний член Ради Безпеки ООН розв’язує агресивну війну, російська ракета вбиває журналістку у Києві прямо під час візиту генерального секретаря ООН,  міжнародна система миру та безпеки роками не може зупинити воєнні злочини на окупованих територіях, а правозахисники вимушені просити зброю, щоб дати можливість вижити та захиститися українському народу.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року – це найскладніший виклик у Європі після Другої світової війни. Це загроза не лише українському суверенітету, а й самим засадам міжнародного права, колективної безпеки, правам людини.

Що ми можемо сказати про роль ООН як міжнародної організації, що відповідає за мир та безпеку у світі? Треба бути чесними: ООН не вдалося запобігти повномасштабній війні та виконати свій мандат. І важливо зрозуміти чому.

• Перше. Зв’язок між миром та правами людини нерозривний. Це було очевидно ще для радянських дисидентів. Права людини та верховенство права є питанням загальної безпеки — настільки ж важливими, як військовий потенціал чи економічна стабільність. Кожна держава, яка систематично ігнорує зобов’язання у сфері прав людини, представляє собою загрозу для всіх.
• Друге. Безкарність збільшує апетити авторитарних режимів. Росія використовує воєнні злочини як метод ведення війни. Усі ці десятиріччя російські військові вчиняли воєнні злочини у Чечні, Молдові, Грузії, Україні, Малі, Лівії та лишалися безкарними. Їм зійшло із рук навіть застосування хімічної зброї проти цивільного населення у Сирії. Росія повірила, що може робити усе, що захоче. 
• Третє. Міжнародна система миру та безпеки, зокрема ООН, потребує реформування зокрема Ради Безпеки ООН. Відповідальність членів Ради Безпеки та дотримання Статуту ООН мають гарантуватися задля того, щоб ООН могла виконувати свою місію та гарантувати мир і безпеку в усьому світі.
• Четверте. Зараз говорять армії, бо раніше правозахисників не було чути. Можливо, нас слухали на Комітеті ООН з прав людини, але точно не в Раді Безпеки ООН, і не в тих залах, де приймаються рішення людьми при владі. Якщо світ не хоче, щоб влада залишалася тільки у тих, хто має сильнішу армію, то голоси правозахисників потребують більшої підтримки.

І як правозахисниця я хочу сказати тільки дві речі.

ООН та держави-учасниці мають провести реформу міжнародної системи миру та безпеки, щоб створити дієві гарантії для всіх країн та їхніх громадян незалежно від участі чи неучасті у військових блоках та потужності військового потенціалу. Світ, в якому шанси на перемогу має сильніший, а не верховенство права, небезпечний для всіх. Світ, де панує найсильніший, а не верховенство права, становить загрозу миру й безпеці кожного. Росія має бути притягнута до відповідальності за систематичні порушення Статуту ООН і виключена з Ради Безпеки ООН.

ООН та держави-учасниці мають вирішити проблему «прогалини у відповідальності» та забезпечити шанс на справедливість  сотням тисячам жертв воєнних злочинів. Треба знайти вихід із ситуації, коли правова система України перевантажена величезною кількістю вчинених злочинів, а Міжнародний кримінальний суд обмежується розслідуванням тільки кількох обраних справ. Потрібно створити міжнародний трибунал та притягнути винних в агресії та інших міжнародних злочинів в Україні до відповідальності.

Український народ бореться і вмирає за свободу, демократичні цінності та верховенство права, тож Організація Об’єднаних Націй повинна взяти на себе цю історичну відповідальність і здійснити реформи задля забезпечення миру та безпеки.

Діяти — наш обов’язок перед світовою спільнотою і майбутніми поколіннями. Ми повинні показати приклад, зупинити Росію, зупинити Путіна й притягнути їх до відповідальності. Ніхто в жодному разі, і навіть постійний член Ради Безпеки не має порушувати міжнародне право та права людини без притягнення до відповідальності.

Я вірю, що мій голос буде почутий і народ України отримає необхідні підтримку й захист.

З повагою,
Олександра Матвійчук

Фото Mathias Reding на Unsplash