ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ЩОДО ПРОЕКТУ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДСТУП УКРАЇНИ ВІД ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ВИЗНАЧЕНИХ КОНВЕНЦІЄЮ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД, МІЖНАРОДНИМ ПАКТОМ ПРО ГРОМАДЯНСЬКІ І ПОЛІТИЧНІ ПРАВА ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ХАРТІЄЮ
Із початком збройної агресії Російської Федерації, яка за допомогою армії окупувала Крим, а пізніше продовжила свою агресивну експансію, розв’язавши за тим же сценарієм воєнні дії на Донбасі, Україна опинилася в надскладній ситуації. Держава об’єктивно не має можливості забезпечувати права та свободи людей на непідконтрольних українській владі територіях. Крім того, вона змушена обмежувати права та свободи людини на суміжних територіях.
Саме з цими новими викликами і було пов’язане ухвалення Указу Президента України №875/2014 від 14 листопада 2014 року, яким Міністерство закордонних справ України разом із Міністерством юстиції України були зобов’язані у тижневий строк направити від імені України на адресу Генерального секретаря РЄ заяву про відступ від покладених на державу зобов’язань відповідно до ст.15 ЄКПЛ. Водночас із незрозумілих причин цього досі не було зроблено.
Відсутність кроків з боку держави щодо визначення правового статусу територій, на які поширюється де-факто та де-юре її юрисдикція в питаннях забезпечення прав та основоположних свобод спричинює двозначність та невизначеність щодо можливостей забезпечувати практичний захист прав державою на непідконтрольних їй територіях, і фактичне порушення Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань.
За задумом авторів, постанова №2765 покликана вирішити цю проблему. Згідно проекту постанови в зоні проведення АТО обмежується цілий ряд громадянських прав. Зокрема, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий суд, право на приватність, право на ефективний засіб юридичного захисту. Тим самим парламент намагається легітимізувати в очах Ради Європи цілий ряд прийнятих влітку минулого року законів, які були підані нищівній критиці правозахисних організацій. Як приклад можна привести надання органам внутрішніх справ і СБУ права фактично без відкриття кримінального провадження протягом 30 діб утримувати людину під вартою без поширення на неї відповідних правових гарантій.
Пройшов рік, і вже зараз можна стверджувати, що побоювання правозахисних організацій справдилися. Дані закони не просто не вирішили проблему, а й створили цілий ряд нових. У даному випадку автори постанови просто є заручниками ситуації, адже вони змушені проінформувати Раду Європи про всі фактичні вжиті державою заходи, попри своє власне ставлення до цих законів.
Практичним виходом із цієї ситуації є прийняття ще однієї постанови, яка, навпаки, має покладати цілий ряд додаткових обов’язків на різні державні органи щодо забезпечення прав та свобод на території АТО. Серед іншого, вона має передбачити обов’язок парламенту зробити своєрідну “інвентаризацію” та внести зміни до законів, які суперечать Конституції та міжнародним стандартам прав людини, і вже переконливо довели свою неефективність.
Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.