16.09.2019

Припинення вогню, звільнення полонених і забезпечення доступу міжнародних організацій — 5 років невиконання Мінського протоколу піднімають питання щодо його ефективності

5 вересня 2014 року в Мінську було підписано «Протокол за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна». Документ відомий як перша Мінська угода і передбачає комплекс заходів для врегулювання збройного конфлікту. Ще через півроку, 12 лютого 2015 року, оскільки тривали інтенсивні військові зіткнення, був підписаний «Комплекс заходів з виконання Мінських угод» (Друга Мінська угода), покликаний допомогти реалізувати положення першої угоди.

5 років потому багато домовленостей, зафіксованих в документі, не втратили актуальності, але міжнародна платформа громадянського суспільства CivilM + змушена констатувати відсутність прогресу в їх реалізації.

Першою і основною вимогою «Мінського протоколу» було забезпечення негайного двостороннього припинення застосування зброї. У наступні роки, незважаючи на припинення активної фази збройного протистояння, повного виконання цієї вимоги досягти не вдалося. Переговорний процес про припинення вогню ведеться як в рамках Тристоронньої контактної групи, так і на високому рівні в рамках Нормандського процесу. Регулярно оголошуються перемир’я, приурочені до дат чи подій — до початку шкільного року, Різдва, Великодня тощо. Практика показує, що перемир’я, навіть якщо сторони їх дотримуються, не тривають довго. Зміна влади в Україні призвела до пожвавлення переговорного процесу. 6 червня 2019 Представник України в Тристоронньої контактній групі, другий президент України Леонід Кучма заявив, що українським військовим заборонено відповідати на вогонь бойовиків під час режиму тиші. Наступним кроком стало розведення військ у Станиці Луганській. Потім представники Тристоронньої контактної групи в Мінську домовилися про припинення вогню з 21 липня. Проте, поки що це не призвело до справжнього припинення вогню. Моніторингова місія ОБСЄ щодня фіксує порушення (від 34 до 130 вибухів щодня). З початку чергового перемир’я в результаті обстрілів загинули щонайменше 6 українських військовослужбовців і 9 отримали поранення.

Протокол також вимагав невідкладно звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних осіб. На жаль, за наступні роки міжнародного збройного конфлікту звільнення було підмінено концепцією обміну утримуваними, що низводить цих осіб до об’єкту обміну і може сприяти збільшенню кількості затримань. Єдиний і останній масштабний обмін відбувся 27 грудня 2017 року. У той день з території окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) Україні вдалося звільнити 73 людини. Натомість українська сторона передала на непідконтрольну територію 233 засуджених, які були затримані в зв’язку з міжнародним збройним конфліктом на Донбасі. В Україні і Росії це звільнення назвали «першою хвилею», за якою повинна була послідувати «друга хвиля» до кінця січня 2018 року. Пізніше терміни «великого обміну» перенесли — і продовжують вести переговори з цього питання досі. На даний момент очікується обмін декількох відомих українських утримуваних. Ймовірно, йдеться про 24 полонених українських моряків, і про Володимира Балуха, Олександра Кольченка, Павла Гриба, Станіслава Клиха, Миколу Карпюка, Романа Сущенка та Олексія Сизоновича. Передбачається, що обмін буде здійснюватися за схемою 33 на 33. Також з’явилася інформація про можливий обмін Олега Сєнцова. На відміну від попереднього обміну очікується звільнення тільки тих утримуваних, які знаходяться на території РФ, а не в ОРДЛО. Загальна кількість утримуваних на території ОРДЛО і Росії, за підрахунками українських правозахисників, становить не менше 130 осіб.

Вимога домовленостей забезпечити постійно діючий моніторинг на українсько-російському державному кордоні та верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки в прикордонних районах України і РФ не реалізовано повною мірою. Так само немає прогресу у виконанні домовленості про виведення незаконних збройних формувань, військової техніки, а також бойовиків і найманців з території України.

Україна зробила законодавчі кроки для реалізації цієї частини домовленостей. Зокрема, був прийнятий закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей. У законі йдеться про недопущення кримінального переслідування учасників подій на території Донецької, Луганської областей, гарантується право мовного самовизначення, встановлюється порядок місцевого самоврядування. Проте імплементація положень закону не можлива, оскільки Мінські угоди не виконуються другою стороною конфлікту. Окрім того, Верховною Радою були попередньо схвалені зміни до Конституції України щодо особливостей місцевого самоврядування в ОРДЛО. Зараз цей законопроект перебуває на розгляді Конституційного суду. Де-факто влада ОРДЛО в односторонньому порядку провела «вибори», але ці вибори не відповідали міжнародним стандартам і не можуть вважатися реалізацією угод.

Істотно ускладнює реалізацію угод також небажання російського керівництва визнати факт підтримки незаконних збройних формувань, що діють на території ОРДЛО, і припинити військову, фінансову і матеріально-технічну підтримку де-факто влади ОРДЛО, а також звільнити українських військовополонених і утримуваних заручників з числа цивільного населення.

За відсутності прогресу в мирному процесі тривають збройні зіткнення і людські жертви, зростає кількість полонених, тривають порушення прав громадян, які перебувають в зоні міжнародного збройного конфлікту, гуманітарна ситуація в регіоні залишається критичною. Згідно з даними Управління верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), загальна кількість загиблих серед цивільного населення в результаті конфлікту станом на 15 травня 2019 року досягла позначки у щонайменше 3331 особу [1]. Міжнародний збройний конфлікт і постійні бойові дії вздовж лінії зіткнення чинять серйозний негативний вплив на повсякденне життя людей, що проживають там, — смерті і поранення, в тому числі і мирних жителів, також психологічні травми, дестабілізація регіону, економічна стагнація, жорстокість і фрагментація населення і багато іншого.

Мінські угоди є на даний момент єдиним формалізованим інструментом мирного врегулювання конфлікту. З огляду на відсутність прогресу у виконанні угод, ми, члени відкритої міжнародної платформи громадянського суспільства CivilM + з подолання конфлікту на Донбасі, закликаємо всі сторони і всіх учасників процесу:

сконцентрувати зусилля на виконанні конкретних положень угод, які можуть врятувати людські життя: негайне двостороннє припинення застосування зброї; відновлення контролю України над україно-російським кордоном; забезпечити постійно діючий моніторинг на українсько-російському державному кордоні та верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки в прикордонних районах України і РФ;
невідкладно звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних осіб; вивести незаконні збройні формування, військову техніку, а також бойовиків і найманців з території України;
проаналізувати прогалини і обмеження поточного переговорного процесу і забезпечити його оновлення для реального прогресу в досягненні миру;
забезпечити широке, пряме і посилене залучення громадянського суспільства та особливо груп, які постраждали в ході міжнародного збройного конфлікту, в процес мирного врегулювання;
спрямувати зусилля на примирення і реінтеграцію населення, надати безпосередню допомогу постраждалим в результаті міжнародного збройного конфлікту, зокрема, шляхом спрощення доступу населення, що проживає на непідконтрольних територіях, до державних послуг і виплат, забезпечуючи максимальне сприяння реалізації їх громадянських прав;
створити можливості для неупередженого документування порушень прав людини і наслідків військових дій в ОРДЛО і забезпечити доступ міжнародних гуманітарних організацій для ефективної допомоги цивільному населенню на місцях;
сприяти іншим терміновим крокам на шляху мирного врегулювання, зокрема: сприяти процесам гуманітарного розмінування, поліпшення становища на пунктах пропуску, підтримувати державні і громадські ініціативи з відновлення регіону.

Спираючись на багаторічний досвід польової роботи в зоні конфлікту, члени відкритої міжнародної платформи громадянського суспільства CivilM + готові надати новообраному Президенту України та іншим учасникам Нормандського переговорного формату, а також учасникам Мінської тристоронньої контактної групи з врегулювання міжнародного збройного конфлікту на Донбасі свої пропозиції, спрямовані на поліпшення гуманітарної ситуації і відновлення верховенства права в регіоні конфлікту. Ми також готові брати участь у спільній розробці плану дій з відновлення взаємодії між владою України і громадянами України, які проживають на тимчасово непідконтрольних територіях.

[1] https://www.ohchr.org/RU/Countries/ENACARegion/Pages/UAReports.aspx

«Alternativa» Luhansk Regional Human Rights Centre (Ukraine)

Center for Civil Liberties (Ukraine)

Kharkiv Human Rights Group (Ukraine)

NGO Kraina Vilnykh Liudei (Ukraine)

Truth Hounds (Ukraine)

Ukrainian Helsinki Human Rights Union (Ukraine)

Human Rights Center “Memorial” (Russia)

NGO “Citizen and Army” (Russia)

DRA (Germany)

Memorial Deutschland (Germany)

Helsinki Citizens Assembly (France)

Попередня Наступна