Активізація зусиль на підтримку України та протистояння російській агресії

Заява проголошена на Паралельній конференції громадянського суспільства ОБСЄ 2024. Валлетта, Мальта — 4 грудня 2024 року. Центр громадянських свобод став підписантом, як і 110 організацій Платформи Міжнародної Солідарності.

Ця заява є закликом до більш рішучих дій держав-учасниць ОБСЄ та широкої міжнародної спільноти з метою посилення підтримки України перед обличчям безпрецедентної російської агресії. Її рекомендації мають важливе значення для захисту суверенітету України, захисту її народу, збереження глобальної безпеки, дотримання міжнародного права, а також забезпечення справедливості та підзвітності.

Оскільки неспровокована і незаконна широкомасштабна агресія Російської Федерації проти України триває вже третій рік, а загальне російське вторгнення в країну – десятий рік, ми підтверджуємо нашу непохитну солідарність з українським народом і нашу підтримку Україні. Жорстоке російське вторгнення за співучасті Білорусі та за підтримки Ірану і Північної Кореї порушує основоположні принципи міжнародного права і ключові міжнародні угоди, зокрема Статут ООН і Гельсінський заключний акт. Це становить серйозну загрозу не лише суверенітету України, але й суверенітету інших держав та ширшим рамкам міжнародного миру і безпеки. Україна перебуває на авансцені боротьби за нашу спільну безпеку та наші спільні цінності, проголошені в Гельсінському Заключному акті.

Наслідки цієї війни катастрофічні. Щоденні ракетні обстріли, бомбардування, удари безпілотників і військові напади на населені райони призводять до масових жертв серед цивільного населення, руйнування критичної інфраструктури, знищення цілих міст і переміщення мільйонів людей. Систематичні порушення міжнародного гуманітарного права та норм у галузі прав людини, в тому числі невибіркові удари, навмисні напади на цивільні об’єкти, використання забороненої зброї, включаючи хімічну, погрози застосування ядерної зброї, позасудові страти, насильницькі зникнення, тортури, депортація українських дітей до Росії та Білорусі з подальшими спробами їх «русифікації», навмисне нанесення шкоди навколишньому середовищу тощо, є чітко зафіксованими в документах. Ці дії є воєнними злочинами і злочинами проти людяності, що підкреслює нагальну потребу у всебічній міжнародній відповіді. Такі дії супроводжуються масованою антиукраїнською пропагандою, мовою ворожнечі, риторикою геноциду та запереченням самого існування українців як нації у заявах російських високопосадовців та пропагандистів.

Війна має руйнівний вплив на українське громадянське суспільство. Йдеться про загибель багатьох правозахисників, громадських активістів та журналістів, які загинули як цивільні особи під час російських атак, так і в лавах Збройних сил. Багато інших потрапили в полон і були ув’язнені в Росії та на окупованих територіях.

У час, коли багато країн відчувають наслідки війни для своєї економіки та добробуту своїх суспільств, а Кремль робить все можливе, щоб використати стомленість від війни та переконати світ у тому, що Росія перемагає, держави-учасниці ОБСЄ повинні забезпечити свою єдність у відповіді на агресію та мобілізувати потужні зусилля для підтримки України та завершення війни у спосіб, який не дозволить Росії перемогти та забезпечить справедливий і сталий мир.

Закінчення війни дипломатичним шляхом має ґрунтуватися на принципах міжнародного права, невизнання анексії окупованих територій, збереження суверенітету України, забезпечення її безпеки та надання гарантій щодо неповторення агресії. Справедливі та ефективні компенсації та репарації, повернення всіх депортованих та незаконно утримуваних українців, притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах мають стати невід’ємною частиною рішення для припинення війни. Заклики до дипломатичного вирішення без висунення умов, що ґрунтуються на міжнародному праві, зіграють на руку агресору і заохотять до нових агресивних воєн.

Для подолання ескалації кризи ми пропонуємо наступні ключові рекомендації, деякі з яких можуть бути застосовані в рамках ОБСЄ, а деякі – в інших багатосторонніх структурах і діях держав:

Основні рекомендації

1.     До міжнародної спільноти

Збільшення обсягу військової допомоги, щоб Україна могла захистити свій народ і території:

·       Забезпечити безперервне постачання сучасних систем протиповітряної оборони, далекобійної артилерії, ракет та іншого військового обладнання для захисту цивільного населення та повернення окупованих територій.

• Надати ресурси для нейтралізації військового виробництва Росії та її ланцюгів постачання, включно з підтримкою контрнаступальних операцій.

Посилення санкцій проти агресора та його спільників:

• Розширити економічні санкції проти Росії та її союзників, охоплюючи всі сектори, що сприяють військовій економіці Росії, закрити існуючі лазівки та карати за допомогу в уникненні санкцій.
• Зупинити всі закупівлі російських енергоресурсів та ввести вторинні санкції на суб’єктів, які торгують з Росією.
• Накласти санкції на винних у міжнародних злочинах.

Забезпечення енергетичних та гуманітарних потреб України:

• Надати фінансову та технічну допомогу для відновлення енергетичної інфраструктури України.
• Забезпечити гуманітарну допомогу, включаючи системи опалення, ліки та їжу.

Акцент на захисті прав людини:

• Посилити зусилля для звільнення десятків тисяч українських цивільних, незаконно затриманих у Росії.
• Сприяти поверненню депортованих до Росії та Білорусі українських дітей.
• Розробити механізм міжнародної відповіді на примусову індоктринацію депортованих українців.
• Протидіяти російській пропаганді через освітні програми, моніторинг, правові заходи та обмеження діяльності пропагандистських ресурсів.

Забезпечення справедливості та відповідальності

• Сприяти роботі Міжнародного кримінального суду (МКС) у розслідуванні воєнних злочинів і злочинів проти людства, скоєних Росією. Протидіяти спробам здійснення політичного тиску на Суд, які перешкоджають ефективному розслідуванню та видачі нових ордерів на арешт.
• Розпочати кримінальні провадження проти російських воєнних злочинців на національному рівні на основі принципу універсальної юрисдикції.
• Забезпечити жертвам воєнних злочинів доступ до репарацій та механізмів підтримки, включно з психологічною допомогою та програмами реінтеграції.

2.     Рекомендації для дій у межах ОБСЄ

Посилення моніторингу та документування:

• Посилити спроможність моніторингових місій ОБСЄ документувати порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права в ході російської агресії проти України, використовуючи такі інструменти, як програми документування БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини) та Московський механізм.
• Створити спеціальну робочу групу ОБСЄ з питань депортації українських цивільних осіб та сприяти міжнародному співробітництву у цьому питанні.
• Запровадити механізми для розслідування та документування використання хімічної зброї російськими військами в Україні.
• Розпочати консультації між державами щодо недопустимості погроз застосування ядерної зброї як засобу шантажу проти без’ядерної держави.

Адвокатування ефективного застосування механізмів відповідальності:

• Використовувати платформу ОБСЄ для підтримки зусиль України та Ради Європи щодо створення спеціального міжнародного трибуналу для переслідування злочину агресії у координації з іншими міжнародними організаціями.
• Сприяти обговоренням серед держав-учасниць ОБСЄ питань щодо прогалин у юрисдикції, які перешкоджають притягненню до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людства в Україні.

Підтримка ініціатив громадянського суспільства:

• Створити можливості в межах ОБСЄ для посилення голосу українських громадських організацій, забезпечуючи їх участь у формуванні політичної відповіді на кризу.
• Надати технічну та фінансову допомогу громадським організаціям, які займаються документуванням, адвокацією та наданням гуманітарної допомоги.
• Використовувати документацію українських та міжнародних НУО для розробки аналітичних матеріалів органами, інституціями ОБСЄ та державами-учасницями, формуючи їхні позиції.
• Ініціювати широкі консультації серед держав-учасниць ОБСЄ щодо дій для забезпечення звільнення політичних в’язнів, включаючи тих, хто переслідується за протидію російській агресії та розголошення інформації про злочини Росії проти українського народу. Приділити особливу увагу політичним в’язням у Росії, Білорусі, Азербайджані, Грузії, Туркменістані, Таджикистані, Узбекистані та Казахстані.