Взяли курс на розслідування справ “великої риби”
Ми мало знаємо про успішні приклади, тож ось чудовий кейс про боротьбу маленького гекону проти крокодила. Так глузливо в Індонезії називали Комісію з викорінення корупції (KPK), яка мала розслідувати та притягати до відповідальності вищих посадовців. Вона розпочала роботу, коли країна посідала 122 із 133 місць за індексом Transparency International, тобто була десь поряд із В’єтнамом та Папуа Нова Гвінея.
Зрозуміло, що у індонезійської владної еліти не було тієї самої “політичної волі”. Попередники КРК – Об’єднана команда розслідувачів – пробувала боротися із хабарництвом суддів Верховного суду, і в результаті була ліквідована за рішенням того ж самого Верховного суду. І хоча КРК отримали досить сильний мандат (завдяки ухваленому на вимогу Світового банку антикорупційному закону, який до всього передбачав створення окремого антикорупційного суду), мало хто вірив у її успіх.
У цих складних умовах керівник КРК почав шукати та навчати вмотивованих працівників, щоб зміцнити потенціал інституції. Відразу взяв курс на розслідування справ “великої риби” аби дати сигнал системі, що така поведінка більше не толерується. І паралельно – на формування підтримки із того єдиного фронту, із якого вона могла надійти, – від громадянського суспільства. І коли КРК почала створювати серйозні проблеми можновладцям і врешті-решт сама опинилася під ударом, то люди масово виступили на її захист.
Для мене ця історія більше про те, як звичайні люди переймають питанням майбутнього своєї країни та мають силу змінити хід історії. Вона дуже резонує із цьогорічними спробами змінити антикорупційне законодавство в Румунії, аби десятки політиків уникли судового переслідування. Людей це так обурило, що протести стали наймасштабнішими із моменту повалення режиму комуністичного диктатора Ніколае Чаушеску. І владні еліти і в Індонезії, і в Румунії, так і не ризикнули злегковажити їх майбутнім.
Звичайно, що за дужками залишилося багато важливих деталей. Зокрема те, що КПК і досі має багато роботи, наприклад, нещодавно вони оголосили підозру спікеру парламенту. Інституціоналізована корупція, до всього, це ще симптом нездоров’я державного апарату та гіпертрофованої ролі держави в економіці. Принцип незворотності покарання важливий, але якщо не створити ефективні інституції, то це робота на довгі і довгі роки.
В Україні при реформуванні органів часто звертають увагу тільки на пошук “хороших людей”, перекладають на них завищені очікування суспільства, і потім швидко розчаровуються. Не існує абстрактних “хороших людей”, є чиновники, у яких є можливість красти, і така система, в якій у чиновників така можливість зводиться до нуля.
Джерело, 10/11/2017
