МИРНІ ЗІБРАННЯ, ОДНЕ З ОСНОВОПОЛОЖНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ, ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ РОБОТИ ОБСЄ ТА БАГАТЬОХ КРАЇН ЄВРОПИ І ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ.
Мирні зібрання, одно з основоположних прав людини, важливий компонент роботи ОБСЄ та багатьох країн Європи і пострадянського простору.
Сучасні тенденції та способи реагування на виклики була можливість обговорити під час заходів «Запуск звіту БДІПЛ з моніторингу свободи мирних зібрань в окремих державах-учасницях ОБСЄ» та «Круглий стіл, присвячений моніторингу свободи зібрань» , Відень, Австрія, 17 – 18 грудня 2014 року.
Перш за все представники БДІПЛ (Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ )) ОБСЄ представили результати моніторингу у 2013-2014 роках за 26 зібраннями в 9 державах-учасницях ОБСЄ: Албанія, Болгарія, Чеська Республіка, Франція, Греція, Чорногорія, Нідерланди , Португалія та Іспанія http://www.osce.org/odihr/132271 . Це вже другий цикл моніторингу, а звіт після першого циклу можна знайти за посиланням (англ. та рос. мови) http://www.osce.org/odihr/97055
Була унікальна нагода поспілкуватися як з громадськими активістами 15 країн так і представницею МВС Чеської Республіки.
Девід Голдберг з США звернув увагу на цікавий аспект сучасних зібрань. З’явилися нові форми мирних зібрань за останні кілька років, наприклад рух ОКУПАЙ та флешмоби. Головна особливість ОКУПАЙ руху це довготривалі часові рамки – зібрання триває доки не будуть виконані вимоги протестуючих. Це характерно й ми могли спостерігати і в Україні. Флешмоби навпаки ж короткотривалі та спонтанні. Наявність таких зібрань впливає на весь регіон ОБСЄ та вимагає змін в існуючих стандартах. Так, наприклад, пан Голдберг зазначив, що саме визначення мирного зібрання потребує зміни. Якщо раніше Керівні принципи зі свободи мирних зібрань (загальні для регіону ОБСЄ стандарти мирних зібрань, що базуються на практиках країн учасниць та рішеннях Європейського суду з прав людини) визначали: «Для цілей цих «Керівних принципів» термін «Зібрання» означає навмисне і тимчасове присутність в громадському місці групи осіб з метою висловлення спільних інтересів.» То тепер виникає питання про тимчасовість. А скільки ж саме?
Серед інших загальних тенденцій пан Голдберг згадав й про зібрання, які є лакмусовим папером по дотримання прав людини у країні – це зібрання на підтримання прав ЛГБТ спільноти. У багатьох країнах ці зібрання є великим подразником для суспільства в інших країнах є суспільна підтримка. Проте важливо наскільки влада сприяє проведенню таких зібрань, тобто не чинить перешкод у виборі місця, часу, забезпечує охорону не допускає заборони таких зібрань. У країнах, де є заборони або перешкоди таким зібранням головна аргументація для таких дій – можливі контр зібрання. Проте це не показником «дбання» про людей, а є показником наявності дискримінаційних практик, незабезпечення права на свободу мирних зібрань, не можливість організувати роботу органів місцевого самоврядування, міліції та інших державних органів.
Також є поширеною проблемою відсутність у поліції навиків спілкування з протестуючими відповідно до принципів ОБСЄ у дусі сприяння реалізації права на мирні зібрання.
Досвід правозахисників Болгарії дозволив говорити про наступне. У Болгарії наявні проблеми в юридичних аспектах забезпечення права на мирні зібрання. Закон про мирні зібрання був прийнятий ще у 90-х, він вже не переглядався багато років. В законі містяться положення, що визначають необхідність подати повідомлення про мирне зібрання в мерію за 48 годин, а у випадку, якщо це буде парад за 48 годин.
Заборони можливі у крайніх випадках, якщо є вагомі докази, що зібрання буде направлене на зміну конституційного ладу, є небезпека життю та здоров’ю громадян. Заборона надається заявникам у письмовій формі, не пізніше, ніж за 24 години до запланованого часу мирного зібрання, для можливості в цей час вирішити «долю зібрання» у судовому порядку.
Директорат по забезпеченню порядку використовує так звані листи про координацію, що не прописані в законі. Вони їх направляють до поліції та учасників зібрання. В ньому вказано що їм фактично робити. Тобто, не зважаючи на попередні узгодження з учасниками зібрання, вони все одно можуть змінити дату, маршрут. Так, було й зібранням ЛГБТ тематики. З одного боку директорат по забезпеченню порядку рекомендує змінити час, місце зібрання, якщо вважає, що є небезпеки, проте на практиці такі «рекомендації» вимагають обов’язкового виконання.
Цікаво, що в багатьох країнах Європи і США найбільша доля повноважень у питаннях свободи мирних зібрань належить органам місцевого самоврядування. Про свій досвід роботи з муніципалітетами розповіла юрист МВС Чехії.
В рік у країні відбувається близько 70 тис. зібрань, практично всі з них є мирними. В Чехії немає проблем з ЛГБТ тематикою зібрань, проте складніше з зібраннями циганської общини або зібраннями, пов’язаної тематики. В цих випадках можуть виникати сутички.
Часто муніципалітети намагаються перешкодити проведенню вищезгаданих зібрань, проте МВС Чехії роз’яснює, що без вагомих причин забороняти їх не можна. Їх закон схожий на болгарський закон про мирні зібрання. Треба за 5 днів подавати повідомлення, бувають виключення. Муніципалітет може змінити дату і час, а у разі заборони має подати її у письмовому вигляді не менше, ніж за три дні з вагомими обґрунтуваннями, інакше суд вирішить на користь організаторів. Часто муніципалітет не надає ґрунтовні докази заборони зібрань ромської тематики, тож за рішенням суду вони відбуваються.
МВС збирає різні сторони для обговорення конфліктних питань на конференціях, надає юридичне консультування муніципалітетам, проводять прямі консультації мерів та його колег, де роз’ясніють принципи ОБСЄ, рішення Європейського суду з прав людини.
Також відбувся обмін практиками моніторингу мирних зібрань, релевантних судових процесів. Що буде корисно для України. Група громадського спостереження «ОЗОН» також поділилася результатами та методами своєї роботи, що буде використано в роботі спостерігачів інших країн.
