Як поєднати захист прав людини, довкілля та культурної спадщини в боротьбі за справедливість. Найголовніше з «Правозахисного клубу»

17 червня 2026 року Центр громадянських свобод спільно з ГО «Екодія», Коаліцією дієвців культури та ГС «Товариство Рафаеля Лемкіна» провели Правозахисний клуб на тему «Війна, культурна спадщина, довкілля та права людини: спільні виклики і можливості адвокації». Захід об’єднав представників правозахисних, екологічних, культурних та дослідницьких організацій для обговорення взаємозв’язку між порушеннями прав людини, руйнуванням культурної спадщини та шкодою довкіллю внаслідок російської агресії, а також пошуку спільних підходів до документування цих злочинів і міжнародної адвокації.

Модераторкою зустрічі виступила Саша Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.

Спікерами та спікерками стали: Катерина Гончарова, регіональна директорка World Monuments Fund (WMF) в Україні, членкиня Коаліції дієвців культури; Дарина Підгорна, правова експертка та аналітикиня ГС «Товариство Рафаеля Лемкіна»; Олексій Пасюк, виконавчий директор ГО «Екодія»; Єлизавета Темченко, експертка природничого відділу Української природоохоронної групи; Володимир Гришко, старший юридичний радник Truth Hounds.

Учасники обговорили, як наслідки російської агресії впливають одночасно на людей, довкілля та культурну спадщину, а також шукали спільні підходи до документування цих злочинів і просування встановлення справедливості. 

Чи можна розглядати підрив Каховської ГЕС, руйнування історичних пам’яток і порушення прав людини як окремі наслідки війни? Учасники чергової зустрічі «Правозахисного клубу» дійшли до висновку, що ні. Попри різні підходи до документування та адвокації, ці явища є частиною однієї ширшої картини – системного руйнування середовища, в якому існує українське суспільство.

Під час дискусії наголосили, що руйнування культурної спадщини – це значно більше, ніж пошкодження окремих будівель чи пам’яток. Разом із ними руйнуються зв’язки всередині громад, втрачаються місця пам’яті, послаблюється культурна тяглість. Аналогічно екологічна шкода не обмежується впливом на природу: вона безпосередньо позначається на безпеці людей, їхньому здоров’ї, економічних можливостях та якості життя.

Окрему увагу учасники приділили тому, як міжнародне право реагує на такі злочини. Чи достатньо чинних механізмів для оцінки комплексної шкоди, яку завдає війна? Як документувати злочини так, щоб вони не розглядалися ізольовано один від одного? І яким чином пов’язати між собою правозахисний, екологічний та культурний виміри відповідальності?

Учасники відзначили, що сьогодні різні організації часто працюють із тими самими подіями, але дивляться на них крізь різні професійні оптики. Те, що для екологів є злочином проти довкілля, для правозахисників може бути порушенням фундаментальних прав людини, а для фахівців зі збереження культурної спадщини – руйнуванням середовища, яке формує ідентичність спільнот. Саме тому особливої ваги набуває міжсекторальна співпраця.

Серед ідей, які прозвучали під час обговорення, – створення спільного простору для обміну інформацією та експертизою, підготовка міждисциплінарних аналітичних матеріалів, опис комплексних кейсів на перетині прав людини, культури та довкілля, а також активніше залучення академічної спільноти до дослідження цих тем.

Окремо учасники обговорили можливості міжнародної адвокації. Йшлося не лише про використання наявних механізмів відповідальності, а й про необхідність вироблення спільних меседжів для міжнародних партнерів, які допоможуть пояснювати наслідки російської агресії не як набір окремих злочинів, а як взаємопов’язану систему руйнувань.

Одним з головних результатів зустрічі стало усвідомлення того, що ефективне документування та адвокація потребують тіснішої співпраці між різними секторами. Саме на перетині прав людини, охорони довкілля та захисту культурної спадщини сьогодні формуються нові підходи до оцінки наслідків війни та механізмів забезпечення справедливості й відновлення порушених прав.

Правозахисний клуб продовжить створювати простір для таких міждисциплінарних розмов і пошуку спільних рішень у відповідь на виклики, які постають перед українським суспільством в умовах війни.