Російські медики катують українських бранців — нова аналітика Центру громадянських свобод

24 червня у Києві Центр громадянських свобод презентував аналітичну записку «Анатомія тортур: свідчення про катування та жорстоке поводження з боку медичного персоналу в російській неволі» про порушення права на медичну допомогу українських військовополонених і незаконно утримуваних цивільних та роль російського медичного персоналу в системі катувань в місцях несвободи. 

Аналітична записка Центру громадянських свобод та ГО «Військові медики України» містить свідчення, отриманих внаслідок документування кейсів звільнених з російської неволі військовополонених та незаконно ув’язнених цивільних, надає юридичну оцінку ситуації, а також пропонує низку практичних рекомендацій. Аналітика пропонує поглянути на використання медицини як на один із найменш досліджених інструментів насильства в російській системі знущань над українцями.

Спікерами на презентації виступили Олег Мартиненко, постійний експерт Центру громадянських свобод, співавтор дослідження; Олег Гущин, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими; Анастасія Савова, донька звільненого з полону українського військового Олександра Савова та Софія Крохмалюк, донька загиблого в полоні начальника медичної служби «Азову» Олександра Крохмалюка. Модераторкою події виступила Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.

Аналітична записка фіксує порушення Женевської декларації Всесвітньої лікарської асоціації (WMA), Міжнародного кодексу медичної етики Всесвітньої медичної асоціації, III Женевської конвенції про поводження з військовополоненим та навіть внутрішнього законодавства Російської Федерації.

«Ми маємо всі підстави довіряти свідченням, зафіксованим в аналітичній записці. По-перше, їх надто багато, щоб їх ігнорувати. У нашому дослідженні наведено лише найбільш типові та кричущі випадки, проте більшість українців, звільнених із російської неволі, повідомляють про вкрай неналежну медичну допомогу. По-друге, частина наших свідків — це українські військові медики, які мають достатню професійну кваліфікацію для оцінки якості медичної допомоги в місцях несвободи. Це дає нам підстави зробити обґрунтований висновок, що порушення медичної етики та численні випадки жорстокого поводження з боку медичного персоналу зумовлені не лише особистими мотивами окремих осіб, а є наслідком цілеспрямованої державної політики», — розповів Олег Мартиненко.

«Нам відомо про понад 300 місць утримання на території Росії та тимчасово окупованих територіях. І жодне з них не є класичним табором для військовополонених відповідно до Женевських конвенцій. Це місця катувань, жорстокого поводження та нелюдських умов. Можна сказати, що це — місця смерті», — зазначив Олег Гущин. 

Софія Крохмалюк поділилася особистим досвідом втрати батька: «Зараз я точно знаю, що мій батько мертвий. І не просто мертвий — його вбили. Я знаю, хто саме це зробив. Я знаю його обличчя. Він виглядає як звичайна людина, трохи старший за мене. У нього є сім’я, є донька. І я часто думаю про те, що того дня, коли він убив мого батька, він, мабуть, повернувся додому, вечеряв із родиною, дивився телевізор. Найстрашніше в цьому те, що це [смерть батька Софії – ред.] не було помилкою. Нам відомо щонайменше про трьох військових, яких утримували в Ростові і яких він убив. І ми навіть не можемо повернути їхні тіла — вони досі залишаються в Росії. Мого батька вдалося повернути в Україну. Коли його тіло повернули, воно було сильно понівечене. Після смерті його спотворили настільки, що від нього залишилися фактично лише кістки. Але навіть ці останки свідчать про одне: він не помер від хвороби чи природних причин. Його вбили».

«Звільнення з полону не означає завершення злочину. Для багатьох його наслідки тривають до останнього дня життя», — наголосила Анастасія Савова, донька звільненого з російського полону українського військовослужбовця Олександра Савова. Олександр Савов провів у російській неволі понад 1000 днів і повернувся додому 19 березня 2025 року. Проте наслідки пережитого виявилися незворотними: 16 листопада того ж року він помер від серцевої недостатності. Йому було 46 років.

Ознайомитися з аналітичною запискою «Анатомія тортур: свідчення про катування та жорстоке поводження з боку медичного персоналу в російській неволі» (Anatomy of Torture: testimonies on torture and ill-treatment by medical personnel in Russian captivity) можна за посиланням. 

Авторка матеріалу: Аліна Хміль, учасниця комунікаційної практичної програми Центру громадянських свобод.

Презентацію організовано за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключно відповідальністю Центру громадянських свобод і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.