«Інший вимір зла, а також нація, яка відмовилася бути зломленою». Олександра Матвійчук та Максим Буткевич відвідали Сирію у річницю падіння режиму Асада
8 грудня у Сирії святкують першу річницю падіння режиму Асада — авторитарного періоду у понад 20 років, який утримувався в Сирії завдяки силовим структурам, репресіям, контролю над армією та підтримці Росії й Ірану. В цей день у 2024 році повстанці взяли столицю — Дамаск, і режим Асада впав. Цьогоріч лідери українського громадянського суспільства, зокрема голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук та колишній військовополонений і експерт організації Максим Буткевич, відвідали Сирію з місією солідарності.
Разом з Центром громадянських свобод до поїздки долучилися кримськотатарська активістка та колишня ув’язнена Кремля Леніє Умерова та журналістка та керівниця Лабораторії журналістики суспільних інтересів (PIJL) Наталія Гуменюк.
Українська делегація відвідала в’язницю Седна, де режим утримував і катував десятки тисяч людей, а також місця масових поховань та спустошені передмістя Дамаска. Українські правозахисники поспілкувалися з колишніми в’язнями режиму та тими, хто вижив після бомбардувань і хімічних атак. Вони також зустрілися з представниками сирійського уряду, зокрема з головою новоствореного Міністерства з надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих і колишнім керівником волонтерської організації «Білі шоломи» Раїдом Аль Салехом, який відвідав Україну у 2023 році з місією солідарності.
На зустрічі з президентом Національної комісії з питань перехідного правосуддя Абдулбасетом Абдуллатіфом українці обговорили не лише виклики, а й поділилися рішеннями – як побудувати систему правосуддя, здатну розслідувати сотні тисяч злочинів, та як створити стійку систему підтримки жертв. Українська делегація виступила на загальноміських урочистостях та зустрілася з представниками сирійського бізнесу. Вони також планують відвідати Думу, місто, де у 2013 році було застосовано хімічну зброю, а також Алеппо. 6 грудня відбувся семінар щодо забезпечення відповідальності за злочини, організований PIJL, з сирійськими та українськими правозахисниками.
«Попри власний біль, Україна — не країна байдужих до чужого горя. На місці масових поховань перше, що побачили, – порожню коробку від гільз з написами російською. Їх використовували снайпери, щоб жителі сіл довкола навіть не наближалися», — розповідає Наталія Гуменюк. А сирійцям вона сказала: «Ви нас добре розумієте, бо ми просимо зброю, не тому що хочемо війни, а тому що хочемо жити».
«У полоні мене тримали росіяни, які воювали в Сирії, тому ця поїздка для мене особливо значуща. Росія чинить на нашій батьківщині ті самі злочини, що й тут. Я побачила неймовірну кількість паралелей, у яких Росія виступала катом», – каже Леніє Умерова.
Максим Буткевич зауважив, що новина про падіння Асада була однією з перших, які він дізнався після звільнення у 2024 році. «Через рік після революції та звільнення Сирії я також побачив, що відновлення справедливості можливе, коли є повага до різноманітності, притаманної обом нашим суспільствам», – поділився він.
«Я побачила інший вимір зла, а також націю, яка відмовилася бути зломленою», — наголосила Олександра Матвійчук. «Це неможливо передати на фото. Ти стоїш посеред колись густозаселеного району Джобар, і куди тільки сягає око – просто суцільні руїни. Зруйнована до фундаменту синагога, мечеть, будинки, лікарня, школа із дошкою на якій ще видно формули, намальовані крейдою. Це буквально 15 хвилин від центру Дамаску, тільки от ти був на людній площі, де йде жвава торгівля. Цілий район міста знищили з повітря. Методично, день за день, протягом певного періоду часу. Бомбардувала сирійські міста російська авіація. У Думі росіяни пообіцяли зелений коридор, а коли почала евакуація, скинули на людей хімічну зброю. Потім прийшли люди в скафандрах та знищили докази. Тому сирійці ненавидять Росію. А ми розуміємо, де росіяни відтренували навички бити по цивільному населенню», — розповідає правозахисниця.
