Найважливіше з публічної лекції «Реформа міжнародного гуманітарного права: чому вона важлива і як її можна зробити?»

Війна в Україні триває, і разом з тим не втрачає своєї актуальності запитання: чи справді міжнародне гуманітарне право здатне захистити людей у сучасних умовах? Відповіді й була присвячена публічна лекція «Реформа міжнародного гуманітарного права: чому вона важлива і як її можна зробити?», спікером якої став експерт Центру громадянських свобод, доктор політичних наук Михайло Савва. Він поділився баченням системних проблем у нинішній архітектурі Женевських конвенцій та можливих шляхів її оновлення. Це була не лекція у звичному сенсі, а радше діалог, де учасники могли вільно ставити запитання, ділитися власними думками й навіть сперечатися. 

Чому війна в Україні демонструє потребу реформування міжнародного гуманітарного права?

Війна в Україні наочно показує, що сучасне міжнародне гуманітарне право (МГП) часто не здатне захистити людей від масштабних порушень. Країна-агресор здійснює масові та системні злочини: обстріли цивільних об’єктів, страти полонених, незаконне утримання та засудження як військових, так і цивільних осіб. 

Ці злочини коять не лише російські військові, а й судді, прокурори та слідчі, а також організації, наприклад, військова поліція, федеральна служба безпеки та федеральна служба виконання покарань. І проблема не тільки в агресорі: саме МГП у деяких випадках дозволяє порушення, що показує, наскільки важливо знайти реальні способи, щоб норми права дійсно працювали на практиці.

Які є сучасні виклики у застосуванні Женевських конвенцій?

Женевські конвенції створювалися у першій половині ХХ столітті й багато їхніх положень сьогодні виглядають застарілими. По-перше, конвенції не передбачають обов’язкових санкцій за їх порушення. Це дуже м’які конвенції, створені джентльменами для джентльменів, які готові добровільно виконувати вимоги МГП. 

По-друге, механізмів контролю за виконанням МГП катастрофічно не вистачає: відсутні ефективні нагляди у місцях утримання військовополонених та цивільних. 

По-третє, міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) іноді на практиці своїми інтерпретаціями обмежує ефективність контролю, особливо щодо держав-агресорів. До прикладу, стаття 90 Першого протоколу до Женевських конвенцій чітко передбачає, що у разі серйозного порушення комісія щодо встановлення фактів має право розслідувати його. Проте Міжнародний комітет Червоного Хреста наполягає на іншому і вперто стверджує, що потрібна згода всіх сторін. Звісно, ​​країна-агресор не дасть такої згоди. Настав час очистити МГП від таких інтерпретацій. Особливої уваги вартує відсутність норм щодо сучасних технологій, електронного зв’язку та кібероперацій.

Чому МГП потребує глобальної реформи, а не локальних змін?

Ситуація в Україні — не поодинокий випадок: зараз у світі тривають понад 50 збройних конфліктів. Наявні механізми не враховують сучасні реалії, такі як електронні комунікації, кібервійни та технологічні новації. Реформа МГП потрібна не лише Україні, а всім країнам світу, щоб встановити дієві правила для цивільних і військовополонених та підвищити відповідальність агресорів. Водночас будь-які зміни вимагають схвалення всіх країн-учасниць, що ускладнюється через тоталітарні та авторитарні режими, які у цьому не зацікавлені.

Як цифровий протокол може модернізувати МГП?

Ми пропонуємо створення «цифрового протоколу» — нового додаткового документа до Женевських конвенцій або системи поправок до Першого протоколу, у якому будуть враховані сучасні аспекти: інтернет, електронний зв’язок та кібервійни, які стають звичним явищем сучасних конфліктів, і їхні наслідки для цивільних об’єктів (наприклад, лікарень) необхідно прирівняти до традиційних воєнних злочинів. Протокол стане практичним інструментом початку оновлення МГП, дозволить інтегрувати майбутні технологічні зміни без постійного внесення нових поправок і створить механізми, що забезпечують рівний доступ до зв’язку та інформації для військовополонених та інших затриманих.

Як забезпечити дотримання МГП на практиці?

Необхідно створити гібридну систему відповідальності, яка поєднує національні розслідування, міжнародні комісії та мультинаціональні механізми контролю. Порушення МГП мають стати економічно й політично невигідними для держав-агресорів, щоб підвищити «ціну» агресії. Важлива синергія між цифровими поправками, усуненням спотворених трактувань, міжнародними угодами та національними провадженнями, що разом створюють робочу систему захисту.

Як інформаційна кампанія сприяє реформуванню МГП?

Запуск масштабної інформаційної хвилі — ключ до успіху реформ. Потрібно писати статті, блоги, кейси, аналітичні матеріали та публічно обговорювати необхідність змін у МГП. При цьому важливо адаптувати повідомлення під історичні, культурні та ідеологічні особливості конкретних регіонів (як, наприклад, Африка, Латинська Америка тощо), а також працювати через місцеві союзи з журналістами, лідерами думок і НГО. Документування людських історій, емоцій і міжпоколінного досвіду підвищуватиме ефективність інформаційної кампанії. Факти та сухі цифри самі по собі не завжди переконують: історії людей, що пережили війну, емоційні репортажі й образи молодості та пам’яті працюють краще. 

Важливо працювати з реаліями аудиторії, будувати довіру, повторювати повідомлення для точності комунікації та поєднувати юридичне обґрунтування  з людськими кейсами.

Комбінація фактів, емоцій, людських історій і візуальних доказів створює переконливий кейс навіть для скептичних аудиторій. Інформаційна кампанія — це марафон, а не спринт: потрібна послідовність, системність і постійний тиск на міжнародні інституції.

Авторка матеріалу: Альбіна Ковальська, стажерка Центру громадянських свобод.