«Реєстр збитків: чому кожному українцеві потрібно знати про це». Найголовніше з правозахисного клубу

21 травня у Києві відбулася зустріч правозахисного клубу від Центру громадянських свобод на тему «Реєстр збитків: чому кожному українцеві потрібно знати про це». Учасники обговорили роль правозахисних та державних інституцій у підтримці заявників і фіксації шкоди, чому найуразливішим найважче подати заяву і що з цим робити, які бар’єри існують для подачі заяв від вразливих груп та як документування злочинів може вплинути на репарації для постраждалих.

Реєстр збитків — система обліку, покликана зафіксувати шкоду, завдану війною, і стати основою для майбутнього компенсаційного механізму. Реєстр збитків, завданих агресією РФ проти України, створений під егідою Ради Європи у 2023 році в Гаазі, є першим кроком до повноцінного міжнародного компенсаційного процесу. Навколо цього явища та його нагальності для українського суспільства і будувалося обговорення цієї зустрічі, яку можерувала виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова. 

Спеціальна гостя події голова делегації України в Раді Європи Марія Мезенцева поділилася, на якому етапі розвиток Реєстру збитків. Але першочергово наголосила на тому, що створення такого в контексті чинної війни було б неможливим без спільної роботи. І що правозахисні організації — це саме той пласт, на який вона та її колеги спиралися для лобіювання та адвокації.

«Українці дуже зневірені за 11 років війни. І жодна компенсації нам не зможуть терміново повернути з полону людей. Але постраждали вже сотні тисяч наших співгромадян — це питання матеріальних та нематеріальних втрат. І вперше взагалі за історію 20-21 століття в межах будь-яких компенсаційних механізмів такий, де є перелік різних воєнних злочинів і куди можуть подавати клопотання для компенсації жертви, створюється до оголошення миру. 

А щоб наповнити реєстр спроможністю, тобто грошовими виплатами, ми з Радою Європи думаємо про залучення заморожених активів РФ, які в різних форматах передаються до України. Зараз вони спрямовуються на наші безпеку і оборону, але в критерія відновлення також є. 

Зараз працює 10 різних категорій, на які жертви або їхні представники можуть подавати заявки щодо компенсації через платформу “Дія”. Наше завдання було говорити не тільки про матеріальні втрати і фізичних осіб. Зараз мова йде і про бізнес, і про державну власність, і про комунальну власність. Варто враховувати і нематеріальні втрати: полон, очікування з полону, примусове переміщення, позбавлення свободи тощо.

Також наше зараз — пришвидшити подачу та поінформувати українців, що попри компенсацію від України, можна податися на Міжнародний реєстр збитків і компенсацій; Вони не перетинаються і не протирічать один одному. 

Подаватися можна хоч на 5, на 6 або на 10 категорій, якщо вони підходять під кейс заявника або заявниці. Серед них: внутрішнє переміщені особи, смерть близького члена родини або зникнення близького члена родини. Серйозні тілесні ушкодження, сексуальне настильство, катування або нелюдські поводження, або такі, що принижують гідність людини, і види різних незаконних покарань. І сам полон — як категорія позбавлення свободи. Примусова праця або служба як категорія. І найрозповсюдженіша категорія — це пошкоджене майно або його знищення». 

Михайло Каменєв, старший проєктний спеціаліст Реєстру збитків для України у Київському офісі, першочергово пояснив, що організація працює, щоб доносити інформацію для якомога ширшої аудиторії та відповідати на запитання про її роботу. Водночас Київський офіс, як і штаб-квартира Реєстру в Гаазі, не консультує щодо індивідуальних заяв — такий мандат і гарантія неупередженості. Тому він веде загальну роз’яснювальну роботу, проводить заходи і вебінари. 

«У нас є вже меморандум з Міністерством юстиції і Координаційним центром з надання безоплатної правничої допомоги. Ми очікуємо, що в майбутньому саме адвокати і консультанти останньої зможуть допомагати безпосередньо з подачею заяв, або з консультуванням з цього приводу. Крім того, ми працюємо з громадськими об’єднаннями та благодійними організаціями, які є сервісними і працюють безпосередньо з постраждалими. Нині ми розповідаємо їм про те, як працюємо. В перспективі плануємо створити тренінг для тренерів і сертифікувати людей, які працюють з постраждалими, щоб вони мали правильний набір інформації.

Реєстр зараз не має обмежень за строками подання заяв, тому якщо у когось явно не вистачає документів і є очікування, що вони через певний час з’являться, можна не поспішати. Попри те, що в резолюції про встановлення Розширеної часткової угоди, якою створено Реєстр, написано, що він створений на три роки з можливістю продовження, очікується, що поки Реєстр не виконує свою функцію, його діяльність не припиниться. Водночас, якщо хтось все ж хвилюється і хоче вже зараз подати заяву, не маючи повного пакету документів, це можна зробити. Навіть після рішення про її прийнятність, документи можна буде потім додати до заяви.

Якщо є технічні проблеми з поданням заяви через портал Дія, там гарно працює гаряча лінія. Також Реєстр планує запровадити подання заяви офлайн через ЦНАПи».

Також Михайло додав про саму філософію Реєстру — що вважають збитками. Він пояснив, що виокремлено три групи постраждалих. Фізичні особи (люди), бізнес (як окрема група), держава (органи місцевого самоврядування, державні та комунальні підприємства, заклади, установи тощо). Заяви можуть бути подані за 43 категоріями, що охоплюють як майнову шкоду, так і, наприклад, упущену вигоду, або шкоду життю чи здоров’ю. Також це шкода, не згадана в інших категоріях, спричинена порушеннями міжнародного права прав людини чи міжнародного гуманітарного права. 

«Ми точно бачимо, що є великий запит, і громадські організації мають підтримати інформаційними компаніями діяльність Реєстру — для розуміння, що за філософія, що за процедура, що за результати мають бути і чому це важливо зробити зараз, навіть якщо неповний пакет документів. Але дійсно, якщо ми хочемо показати масштаб руйнувань нашої держави, вбивства наших громадян, впливу на Європу таким чином, то ми маємо це зробити так, щоб потім не було сумнівів, “а був Голодомор, чи не було Голодомору”.
Ця агресія принесла сотні тисяч жертв наразі, а можливо, адже у нас немає доступу до 22% нашої території, і мільйонів. На жаль, наша справа — вижити самим, змусити заплатити ворогів і в тому числі принести правосуддя для всіх тих, хто вже сам за себе сказати, на жаль, не зможе. Це дійсно питання, яке держава сама по собі вирішити не може. Це питання українського суспільства», — додала модераторка Олександра Романцова.