«Росія — це ракета на дитячому майданчику». Олександра Матвійчук виступила на Kyiv StratCom Forum
25 квітня голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук виступила на Четвертому міжнародному форумі зі стратегічних комунікацій в України — в межах панелі «Історія як зброя: російський культ перемоги та маніпулювання пам’яттю Другої світової війни».
Щороку Kyiv StratCom Forum об’єднує спеціалістів, щоб використати їхній досвід і обговорити методи протидії інформаційній агресії та побудову стратегічних комунікацій. Цього разу разом з комунікаційниками з України, країн Європи та Америки дискутували, як посилити інформаційну стійкість України в умовах глобальних змін. Спікери, зокрема, поділилися успішними локальними кейсами та занурили західних партнерів у комунікаційний досвід за минулий період.
Разом з пані Олександрою на сцені дискутували історик та професор Українського католицького університету Ярослав Грицак, а також народний депутат України й член делегації в ПАРЄ Микита Потураєв. Модератором став Микола Балабан, заступник керівника Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
«Ми зараз обговорюємо історичну пам’ять про Другу світову війну, а для мене це ознака, що треба гарно робити свою роботу. Бо те, що зараз нам здається очевидним, бо ми в цьому живемо, через якийсь час не буде очевидним для поколінь, які цього не застануть. Комунікативна пам’ять живе три покоління. А далі лишається тільки те, що ти задокументував, зафіксував, оприявнив, де ти виявив сенси й ще знайшов спосіб донести їх світу.
Я як юристка розумію, що треба гарно робити свою роботу. Треба встановити такі конструкції, які мають довготривалий вплив, щоб потім нам не розказували, що в Бучі були найняті актори. Нібито якщо придивитися, то на відео тіла цивільних розстріляних ворушаться. Величезна кількість людей в це вірить і зараз, а що ж буде через 20 років?
Важливо, щоб збереглася чесність часу, в якій ми живемо. Щоб люди пам’ятали, що Росія — це не тільки російський балет. Росія — це Буча та Маріуполь. Росія — це ракета на дитячому майданчику. Але я зараз говорю і звучу як українка, бо мені це дуже болить. Водночас працюючи на міжнародному рівні, я чітко усвідомлюю, що ми маємо взяти дистанцію і зрозуміти, з чим йдемо на міжнародний майданчик. Бо просто показуючи воєнні злочини, ми, на жаль, не втримаємо увагу. Особливо у світі, де руйнується міжнародна система миру і безпеки, заснована в минулому столітті після попередньої світової війни. Зараз по всій планеті спалахують конфлікти. У Судані війна триває вже 23 роки, там 30 мільйонів біженців. І коли я розмовляю з активістами із Судану, у мене волосся дибки стає від того, що вони бачать і документують.
Демонстрація всіх наших болей не допоможе утримати увагу. Тому що сьогоднішні жертви завтра легко змінюються жертвами з іншої частини світу. Так ми влаштовані. Тому нам треба стратегічно вирішити, з чим ми йдемо. Так, Росія — це країна-вбивця. Так, ця війна має геноцидальний характер, і тільки в нашій базі зафіксовано 84 тисячі епізодів воєнних злочинів. Але я сама помічаю, що все більше розказую людські історії про стійкість, про підтримку, про базові речі, які показують нас як унікальний феномен. Адже ніхто не вірив, що можна протистояти такій потужній військовій машині, а виявляється, можна. Тому не переконана, що наша ціль — сказати, що росіяни погані. Треба просувати інші меседжі», — зазначила Олександра Матвійчук.
