«Травма не повинна означати тишу». Центр громадянських свобод підтримав створення нової ГО «Нумо сестри!»

24 квітня 2025 року відбулася презентація новоствореної громадської організації «Нумо, сестри!» — ініціативи жінок, які вижили, не скорилися та об’єдналися, щоб захищати інших. Історію колись звільненої з неволі Людмили Гусейнової, яка стала однією з ініціаторок проєкту, документувала ініціатива T4P.

«”Нам потрібно зустрітися ще раз”, — ці слова пролунали 4 квітня 2023 року, коли ми документували свідчення звільненої з неволі Людмили Гусейнової. Ми не знали тоді, що ця зустріч стане останньою, де ми були разом із Вікторією Амеліною. Ми планували ще: говорити, писати, діяти. Але війна має свою жорстоку логіку», — ділиться Наталія Ящук, старша менеджерка Центру громадянських свобод.

Громадська організація «Нумо, сестри!» — це голос і сила жінок, які пройшли крізь полон, окупацію, сексуальне і гендерно зумовлене насильство, і сьогодні підіймаються заради інших. Їхній досвід — надто болісний, щоби залишити його лише в мовчанні. Їхній вибір — трансформувати травму в підтримку і дію.

Людмила Гусейнова, яка пройшла російський полон, стала однією з тих, хто ініціював створення цієї організації. Разом із посестрами, вона створила простір підтримки, правозахисту і солідарності.

Документування історії Людмили у 2023 році стало частиною ширшого процесу — спільної роботи документаторок ініціативи T4P. Цю справу вели Вікторія Амеліна та Наталія Ящук, які розуміли, що слово і свідчення можуть бути зброєю правди.

Вікторія не побачила створення організації. Вона загинула 1 липня 2023 року від поранень, отриманих після ракетного удару по піцерії в Краматорську. Вона була там, де потрібно було бути — поруч із тими, хто вижив, і тими, хто потребував голосу.

Назва організації — не просто слова. Це звернення. Заклик. Запрошення стояти разом. «Нумо, сестри!» — це про:

• підтримку жінок, які пережили війну і насильство;
• правовий супровід і реабілітацію;
• адвокацію змін;
• фіксацію злочинів, аби жодна історія не зникла в тіні.

Це про те, що травма не повинна означати тишу.

Презентація 24 квітня — це не лише народження нової громадської сили. Це також жест пам’яті про Вікторію. Про всіх, кого війна вирвала з життя, але не змогла вирвати з нашої спільної боротьби.