Найважливіше з правозахисного клубу на тему «Імплементація Римського статуту: основні виклики та проблеми»
28 серпня Верховна Рада ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС), а вже 28 серпня українські правозахисники та представники державних органів зібралися для того, щоб в межах Правозахисного клубу обговорити — як це рішення вплине на правосуддя щодо міжнародних злочинів.
Під час події шукали відповіді на важливі запитання: які зміни зумовлює ратифікація Римського статуту? Що повинні робити правозахисні організації та органи влади для належної імплементації положень документу? Наскільки кримінальне право України відповідає Римському статуту? Що варто в ньому змінити, зокрема в контексті захисту свідків міжнародних злочинів та прав потерпілих?
Експертами зустрічі стали: програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський, кандидат юридичних наук та експерт Центру громадянських свобод Костянтин Задоя, директор Української гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ Антон Кориневич, директор Департаменту міжнародного співробітництва та представництва Міністерства юстиції України Захар Тропін, а також заступник директора Департаменту міжнародного співробітництва і представництва Міністерства юстиції України Микола Юрлов.
Розпочав вступним словом дискусію програмний директор Центру громадянських свобод та експерт організації Володимир Яворський: «Нам потрібно якомога швидше ухвалити імплементаційний закон, від нього залежить вся ратифікація. Всі положення, які ми хотіли б у нього включити, нині не є готовими в належному вигляді. Він не буде відповідати абсолютно всім очікуванням. Нам треба зрозуміти, як розв’язати ще й попередні проблеми, які виникли, тому що переклад Римського статуту не є досить точним. І є певна термінологія, яку в нашому варіанті вживають неправильно, що частково змінило зміст.
В чому взагалі полягає імплементація? Я це поділяю на чотири групи. Перша — це склади злочинів і їхні види. Тобто Римський статут містить понад 40 злочинів, їхні склади та елементи. Відповідно, сьогодні у нас є нюанс в Кримінальному кодексі, адже не визначені кримінальні злочини. І це породжує ще два типи проблем. Перша — це проблема національного розслідування, яке повинно відповідати міжнародним стандартам. Друга — проблема у виконанні зобов’язань універсальної юрисдикції, оскільки Римський статут передбачає, що країни повинні впровадити та застосовувати національну юрисдикцію, використовуючи універсальну.
Другий набір проблем — стосунки з Міжнародним кримінальним судом і врегулювання процедур у співпраці з ним, зокрема як проводити ті чи інші слідчі дії. І є ще два аспекти — це питання потерпілих і питання свідків, які ми по ідеї мали б скопіювати з Римського статуту. На жаль, зараз жоден проєкт закону про імплементацію, який готувався раніше, не розв’язує жодне з них.
Тому я розумію, що зараз буде певний політичний компроміс. Але ми маємо домовитися, що підготуємо ширший законопроєкт, який буде включати імплементацію Римського статату та інші міжнародні договори, які є також проблематичними для України. Також важливо, щоб ми швидше пройшли всі процеси, тоді в грудні Україна зможе вперше бути присутньою на засіданні Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду. Якщо цей законопроєкт про імплементацію норм Римського статуту, звісно, ухвалять у вересні».
Директор Департаменту міжнародного співробітництва та представництва Міністерства юстиції України Захар Тропін відзначив, що в Мінюсті з самого початку активно працювали над питанням Римського статуту. І що може здатися, ніби в тих законах — і в імплементаційному, і в ратифікаційному, — небагато тексту. Проте за кожне положення відбувалася окрема баталія. Вони детально виписувалися так, щоб ми змогли ратифікувати Римський статут якомога швидше та безболісніше для всієї системи.
«Для нас першочерговою була ратифікація Римського статуту. Тому імплементаційний закон виписувався максимально звужено. Водночас, була й інша мета — мінімальні правки в чинне кримінальне законодавство для того, щоб потім не ускладнювати роботу для подальшого його перегляду в частині міжнародних злочинів. Тому що, якщо ми зараз зробимо якусь глобальну ревізію, потім по цій ревізії ще одну, це викличе додаткові проблеми суто технічного характеру.
Ми намагались тут підкорегувати переклад Римського статуту. Зокрема отримали фідбек від громадських організацій з цього приводу. Ми врахували запропоновані правки та інтегрували їх в переклад.
Погоджуюся, що є великий блок питань, пов’язаних зі свідками, потерпілими тощо. Але тут важливо наголосити — після того, як ми остаточно пройдемо ратифікацію, ще буде пакет договорів стосовно співробітництва з Міжнародним кримінальним судом. Саме цей пакет договорів і стосується свідків, потерпілих. Це окремі угоди, що регулюють саме ці питання».
Кандидат юридичних наук та експерт Центру громадянських свобод Костянтин Задоя зазначив, що Римський статут — кардинально важливий для України документ. На погляд експерта він, як і Європейська конвенція з прав людини, максимально близький до нашої національної Конституції.
«Цим документом набута максимально широка політична підтримка і максимально широка суспільна легітимність. На жаль, ми маємо ратифікацію за тих обставин, за яких вона відбулася. З усіма надуманими тими аргументами, що вона тільки на шкоду Україні, українським громадянам і військовим. Хоча насправді той, хто орієнтується в міжнародному праві та Римському статуті хоч трохи, розуміє, що ніяких особливих загроз ратифікація не створює. Проте, на жаль, ці аргументи лунали від людей, які мають значну підтримку у суспільстві.
Тут і правозахисникам треба замислитися, наскільки ефективними були кампанії на підтримку ратифікації Римського статуту, якщо в результаті всі ці упередження виявилися на поверхні. Також я вважаю, що треба було шукати політичні компроміси, що забезпечило б більшу підтримку. Якщо справді одна з фракцій, що утрималася від голосування за Статут, це не зробила, тому що її пропозиція відтермінувати ратифікацію до закінчення воєнного стану не була розглянута — це ж не була нездоланна перешкода.
На жаль, як це виглядає зараз, всі кампанії, які за останні 10 років створювалися на підтримку ратифікації Римського статуту, зараз можуть змінитися на кампанії проти нього, виходу з нього України. Будуть політичні сили, які намагатимуться будувати свою програму зокрема на цьому моменті. Це буде результатом того, що належного політичного та суспільного компромісу не було.
Римський статут — не абстрактний. Це документ з конкретними положеннями та принципам діяльності МКС. Ключовий з них — принцип комплементарності, який допомагає дбати про кримінальне переслідування та покарання міжнародних злочинів. Для того, щоб це робити, будь-яка держава щонайменше має забезпечити відповідність свого законодавства Статуту. Тобто мати юридичну можливість переслідувати воєнні злочини, злочин геноциду, злочин проти людяності та злочин агресії. Наше чинне законодавство нині не відповідає в повній мірі Римському статуту і не дає нам цю можливість повною мірою. Імплементаційний законопроєкт певні кроки в цьому напрямку робить, але далеко не всі».
Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ Антон Кориневич одразу відповідає: «Імплементаційний законопроєкт — чи він може бути кращим? Так. Чи ми можемо потім зробити відповідні зміни до Кримінального кодексу? Так. Чи повноцінна імплементація положень про воєнні злочини, злочин агресії — це важливо? Так, безумовно. Але, мені здається, треба відчувати момент. Ми впродовж років, починаючи з 2014-го, часто були близько до ратифікації Римського статуту. Але ми не переходили цю тонку червону лінію. Дискусія була дуже складна.
У нас є люди, яких ми не переконаємо. І вочевидь тут йдеться не про юридичні аргументи. Безумовно, страхи та міфи щодо закону про ратифікацію, з одного боку, вже подолали, а з іншого — з ними варто працювати й далі. Тому мені здається, що як моментна та інструментальна відповідь на запитання “Як нам ефективно ратифікувати Статут і пройти цей шлях від початку до кінця в момент, коли це реально можна зробити?” — законопроєкт №11484 інструментально своєї мети досягає.
Якщо імплементаційний законопроєкт набуде чинності і ми пройдемо всі етапи у вересні, то вже в грудні можемо бути представлені як повноцінна держава-учасниця на Асамблеї держави-учасниць МКС. Я впевнений, що колеги, які працюють з тематикою, цю важливість моменту відчувають. Я впевнений, що далі треба працювати по лінії повноцінної імплементації найкращих міжнародних стандартів щодо міжнародних злочинів у Кримінальний кодекс . Я переконаний, що підхід законопроєкту 2689 правильний. Але, якщо перед нами стоїть запитання, що робити тут і зараз? Треба знаходити відповідь.
Мені здається, що тут і зараз законопроєкт 11484 робить те, що він має зробити. А далі у нас є угоди з МКС, у нас далі є Любляно-Гаазька Конвенція, яка теж стосується міжнародних злочинів і нам теж доведеться змінювати законодавство, імплементуючи її положення.
Все не так ідеально, як має бути. Але “для тут і зараз” я б закликав всіх колег підтримати цей імплементаційний проєкт закону як інструментальну відповідь на запитання».
Заступник директора Департаменту міжнародного співробітництва і представництва Міністерства юстиції України Микола Юрлов перш за все висловлює подяку громадянському суспільству за те, що всі ці роки його представники тримали тему ратифікації Римського статуту на порядку денному: «На погоджувальній раді голова однієї з фракцій сказав, що “А от Центр громадянських свобод виступає за ратифікацію!”. Це приклад, коли ми кажемо про ефективність комунікаційних кампаній.
Можу вас запевнити, що ми вжили абсолютно всіх можливих заходів для того, щоб ратифікувати Статут в якомога кращий спосіб. Якщо щось вийшло не ідеально, ми визнаємо це, але в ідеальному світі ми не живемо.
У нас багато різних стейкхолдерів, які залучені до процесів — слідчі, прокурори, громадські організації, а ще й судді, адвокати. За два з половиною роки, в тому числі завдяки зусиллям громадянського суспільства, вже були розроблені детальні стандарти розслідування воєнних злочинів, конкретні напрацювання щодо стратегій для слідства та захисту. Величезна робота проведена з суддями щодо якісного судового розгляду таких справ. Тому, при всіх мінусах і всіх проблемах, які містяться в 438 статті Кримінального кодексу, чи краще було б, щоб закон у 2021 році був підписаний? Абсолютно. Ми б не мали такої проблеми зараз. Але нам варто виходити з того, що ми маємо зараз».
Виконавчий директор Української гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко нагадав, що є стандарти законотворчої техніки та законотворчого процесу. І що не можна вносити в основний текст законопроєкту те, що суттєво його змінює і що не було передбачено на початку. Тому тут запитання, що можна, а що ні — до законотворців.
«Ми повинні якомога швидше пройти процедурний шлях. Ця ситуація з вікном можливостей може повторитися, а може й ні. І ми не повернемося до цього запитання в такому вигляді — воно може бути на іншому рівні та з іншими гравцями.
Рухаймося далі. Як тільки ми будемо наповнювати новими сенсами цю тему, по-перше, це зупинить весь процес, і ми не побачимо ні грудня, ні, мабуть, і лютого. Процес просто зараз став можливим. До цього він не був можливим. Якщо зараз спробувати його обтяжити, ускладнити, покращити, це може його просто зупинити або відкинути на такий час, що він стане вже не зовсім раціональним.
В юридичній площині процес ратифікації фактично не вніс якихось змін в правове поле. По факту Україна була членом Римського статуту. Але не всі це розуміли. Де-факто це було. Якщо ми в процесі ратифікації і приведення ситуації до відповідності в плані де-юре погіршимо і звузимо застосування Римського статуту де-факто, тоді це буде викликати запитання (йдеться про заяву за статтею 124 РС). Але ми зараз не будемо використовувати це як гальмо, щоб не зупинити процес».
