Стандарти захисту від дискримінації в ЄС та Україні. Експерти під час правозахисних діалогів

25–26 травня в Києві відбулася велика правозахисна подія від Центру громадянських свобод — Правозахисні діалоги. Це серія тематичних дискусій з українськими правозахисниками, посадовцями та фахівцями в галузі євроінтеграції. Цьогоріч обговорювали актуальне питання вступу України до Європейського союзу, адже 25 червня розпочалися офіційні перемовини щодо цього кроку. Публікуємо найважливіше із сьомої панелі події з темою: «Стандарти захисту від дискримінації в ЄС та Україні».

Дискримінація є доволі поширеною в Україні за різними ознаками. Про це зокрема засвідчив скандал навколо створення цифрової речниці МЗС України Вікторії ШІ, прототипом якої стала Розалі Номбре.

Учасники й учасниці дискусії обговорили те, які виклики існують у сфері захисту від дискримінації та які кроки необхідно зробити в напрямку наближення законодавства України до стандартів ЄС? Які механізми захисту існують у правовому полі й чи діють вони на практиці?

Модераторкою панелі виступила Розалі Номбре, інфлюенсерка та співачка. Спікерами та спікеркою стали: В’ячеслав Ліхачов, історик, експерт Центру громадянських свобод; Ірина Федорович, керівниця напрямку «Адвокація» Fight For Right; Олег Максим’як, проєктний менеджер ГО «Точка Опори ЮА».

Вагомим викликом запобігання дискримінації в Україні є відсутність офіційної статистики кількості злочинів на ґрунті ненависті та реального розуміння проблеми дискримінації. Дані, які окремо збирають громадські організації, організатори соціологічних опитувань, уповноважений із прав людини та судова система, як правило, різняться і можуть вказувати лише на динаміку того чи іншого показника дискримінації у суспільстві. Тому, на думку Ірини Федорович, потрібен єдиний орган — інституція з рівності — який міг би збирати, аналізувати цю інформацію і продукувати політики.

«Якщо ми говоримо про відповідність нашої системи визначеним європейським стандартам, то в нас є величезна прогалина. По-перше, у нас немає сильної інституції з рівності, по-друге, ми лише нещодавно стали країною-кандидаткою в ЄС і ще не стали членами FRA (Fundamental Rights Agency). Ми не використовуємо тих підходів до збору й аналізу інформації, які наразі напрацьовані на рівні Європейського союзу і, відповідно, ця інформація не стає частиною подальшої розробки політики. Це створює помітний розрив між реальною ситуацією і політиками, які створює держава» — зазначила адвокаційна директорка Fight For Right.

Інша проблема полягає в тому, що механізми захисту, які формально прописані в українському законодавстві, не реалізуються на практиці.

Олег Максим’як зауважив, що потерпілі від дискримінації не звертаються до правоохоронних органів через недовіру до інституцій, відсутність врегульованого законодавства й небажання витрачати час і зусилля на доведення справи, яка, ймовірно, не призведе до справедливого вирішення.

«Є декілька рівнів, які потрібно забезпечити, щоб рамка захисту від дискримінації була реалізована на практиці:

Перший рівень — це законодавство, яке не є досконалим і всеосяжним, але щодо його змін є розуміння і певний консенсус.

Другий — це імплементація. На цьому рівні в нас значно більше прогалин, ніж на законодавчому і, відповідно, він вимагає більшого зосередження зусиль, щоб на інституційному рівні законодавча рамка почала працювати», — додав В’ячеслав Ліхачов.

Попри повномасштабне вторгнення РФ, наближення українського законодавства із запобігання дискримінації до стандартів ЄС є своєчасним і потребує якомога швидшої імплементації таких кроків, як прийняття законодавчої рамки та її впровадження на практиці.

Підсумовуючи розмову, учасники й учасниці поділилися прикладами успішної зміни законодавства відповідно до вимог ЄС, зокрема, ефективного врегулювання законодавства про національні меншини. Вони також наголосили, що в України наразі є всі передумови для впровадження змін. Це позитивна динаміка, потужний стимул ззовні, а також ефективна співпраця громадянського суспільства з державними органами. Останні, на думку В’ячеслава Ліхачова, мають недостатнє розуміння пріоритетності цієї тематики, але за умови донесення її важливості, можна сподіватися на суттєві зміни в найближчому майбутньому.

Авторка: Марія Мельник, волонтерка Центру громадянських свобод.