«Він розумів, що якщо не зупинити зло, воно зростає». У Києві відбувся вечір пам’яті кримчанина Геннадія Афанасьєва
Подію організували організація PEN, центр прав людини ZMINA та Центр громадянських свобод 20 лютого – у день, який вважається офіційним початком анексії Криму Росією. Цей вечір був присвячений пам’яті кримчанина, громадянського активіста та колишнього політв’язня Геннадія Афанасьєва з позивним «Тор».
Геннадій Афанасьєв – фотограф і юрист із Сімферополя, – виступав проти російської анексії Криму. За це у 2014 році його затримали робітники ФСБ і звинуватили у підготовці терактів, так Геннадій став фігурантом так званої справи «кримських терористів». Міжнародні правозахисні організації визнали її учасників політв’язнями. Повернувся в Україну Афанасьєв тільки у 2016 році, а в перший же день повномасштабного вторгнення активіст добровільно пішов у військкомат.
Загинув Афанасьєв у грудні 2022 року на Луганщині, де воював у складі 130 батальйону ТрО 241 бригади.
На вечорі пам’яті були присутні родичі кримчанина, зокрема його мати Ольга. Вона зачитала уривки нотаток, які так і не увійшли у книгу Геннадія «Піднятися після падіння» про перебування у полоні РФ. Також своїми спогадами поділилися представниця президента України в АР Крим Таміла Ташева, письменниця Марина Гримич та керівник проєкту Крим.Реалії, для якого Геннадій написав понад 80 колонок, Володимир Притула.
«Як ці люди, після скоєних ними інквізицій, йдуть в дім? Як беруть на руки своїх дітей, як можуть жити і дихати?», – писав Геннадій у своїх уривках про російських катів.
«З Геннадієм Афанасьєвим я познайомилася заочно, бо тоді, коли почали арештовувати кримських активістів, у нас працювали групи в Криму і ми документували грубі порушення прав людини. На той момент працювати там на місці ще було можливо. Для нас стало очевидним, що Росія використовує тактику фізичного знищення активної меншості для того, щоб залякати людей. І що це системна тактика, а на неї треба відповідати системною дією.
Ми почали складати списки ув’язнених, викрадених, заарештованих. У 2014 році почалася кампанія “Let My People Go”. Так я впізнала Геннадія, особисто познайомившись з ним вже набагато пізніше, знаючи про нього дуже багато, а він про мене нічого.
Той момент, коли Геннадій на суді сказав, що його катували, а всі попередні свідчення були надані під тортурами, що так звана група “кримських терористів” ні в чому не винна – я цей момент дуже яскраво пам’ятаю. Перша моя думка тоді – це захоплення вчинком. А друга: “О Боже, що вони з ним зараз зроблять?”.
Ще один з яскравих моментів – це повернення Геннадія Афанасьєва. Його обміняли разом з ще одним політв’язнем. Тоді ми закликали писати всіх листи нашим ув’язненим, отримали від нього відповідь. І це був такий зворушливий лист, він писав, що був в лікарні, у нього не було окулярів і він не знав, що там написано. Але він підносив лист до вікна і намагався вгадати, що йому прийшло. І от вони повертаються і тоді ми знайомимося з Геною. Гена щирий, різкий, рішучий, впертий. І немає нічого дивного, що він включався в боротьбу за звільнення інших політв’язнів, переживших те, що й він. Він розумів, що час зовсім інакший для нас на волі і для людей у в’язниці», – згадувала голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, яка також взяла слово на події.
Також Олександра прочитала лист, який Геннадій писав з ув’язнення, листопада 2015 року.
«Все пізнається в порівняння. Мені здається, Геннадій розумів, що якщо не зупинити зло, воно зростає. І зараз у нас тисячі ув’язнених людей в російському полоні», – додає Олександа.
У 2023 році Геннадія Афанасьєва нагородили українським орденом «За мужність» III ступеня. Зараз об’єднання родичів політв’язнів Кремля випустило петицію офіційному сайту президента України, де збирають підписи для того, щоб посмертно надати Геннадію Афанасьєву звання Героя України. Підписати її можна тут.
Трансляцію з події можна подивитися за посиланням.
