«Це те ж саме, що сталося 10 років тому», – Олександра Романцова на Національній конференції з питань тимчасової окупації
20-21 січня у КВЦ Парковий в Києві відбулася Національна конференція з питань тимчасової окупації. Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова виступила з промовою під час дискусії «Як продовжувати допомагати в тимчасовій окупації та не нашкодити?».
Організаторами заходу є Українська Волонтерська Служба, вони прагнуть підвищити змістовність і видимість публічного дискурсу щодо стану та проблем надання допомоги в окупації. Серед учасників конференції – профільні державні органи, міжнародні донорські організації, представники національних та міжнародних медіа, громадські активісти та волонтери, що активно підтримують людей в тимчасовій окупації.
Загалом в межах програми обговорили, як продовжувати допомагати та не нашкодити, як розповідати про злочини РФ в Україні та світі, як не втрачати віру в людей та країну, а також які є напрацювання волонтерської спільноти щодо методів відбудови довіри та роботи з поверненням української ідентичності.
«Політичні в’язні – це не люди, які мають відношення до політики або мають політичні висловлювання. Це будь-які люди, яких з політичних мотивів держава-агресор захопила. У 2014 році ті адвокати, які залишилися на окупованій території, швидко отримували ліцензію РФ, щоб мати можливість представляти в судах цих людей і хоча б розуміти, де вони й в якому стані. В межах судів ще можна було якісь умови для них вибити.
Дуже багато політичних в’язнів, 80%, це кримські татари. Тому що це організована група, яка демонструвала свій протест і яка визначила свою позицію. Ще одна унікальна територія – окупованого Донбасу, де все було значно складніше. Там у нас з вами з’явилися перші військовополонені. Крім цивільних людей, яких за політичними мотивами Росія утримувала і катувала в гаражах, в підвалах університетів. Ми отримали грандіозну практику тортурів, і понад 5000, які пройшли через ці підвали. Різними способами їх вдалося забрати в Україну. Або їх викупили родичі за бізнеси, або це були обміни тощо.
Завдяки цим людям, яких вдалося звільнити з території окупованих Криму або Донбасу, ми починали дізнаватися, що там стається. Зараз, коли ми говоримо про другу хвилю окупації після вторгнення, маємо поширення цих практик тортурів і визначення цільових аудиторій, за якими першочергово прийдуть. Це те ж саме, що сталося 10 років тому», – розповідає Олександра.
