Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: як в Україні буде працювати суд присяжних
В Україні потрібно запустити повноцінний суд присяжних, який відповідає світовим стандартам. Це дозволить знизити навантаження на суддів, зробити розгляд справ більш ефективними, залучити громадян до здійснення справедливого правосуддя.
Про перспективи та складнощі запуску судів присяжних заступник міністра юстиції Олександр Банчук розповів в інтерв’ю UA-Times.
У США ПРИСЯЖНИМ ТЕОРЕТИЧНО МОЖЕ БУТИ НАВІТЬ ПРЕЗИДЕНТ
– Чи можемо ми з колегою стати присяжними. Що для цього потрібно?
– Відповідно до проекту Закону присяжними можуть бути громадяни України у віці від тридцяти до шістдесяти п’яти років. Наші міжнародні партнери кажуть, що можливо це треба змінити та виключити зазначену верхню планку.
Далі, звичайно, є низка обмежень щодо дієздатності особи, відсутності судимості. Також потрібно мати місце постійного проживання на відповідній території, на яку поширюється юрисдикція суду.
Не можуть бути присяжними народні депутати, міністри, службовці органів місцевого самоврядування, представники правоохоронних органів, прокурори. Тобто всі ті, хто має через свою професійну діяльність більш глибший погляд та розуміння кримінального провадження. Такі обмеження є зараз та будуть зберігатися в майбутньому.
Ці особи не можуть бути присяжними. Якщо вони будуть і такий факт стане відомий, тоді це будуть порушення вимог щодо складу суду присяжних. Тому на цій підставі будь-яка із сторін може оскаржити вирок. І можуть бути серйозні наслідки.
– Навіщо взагалі потрібні суди присяжних?
– Суть суду присяжних в тому, що прості громадяни повинні оцінити декілька важливих моментів щодо обвинувачення, що висувається особі з боку держави. Перше, чи такий факт був. Друге, та особа, яка є обвинуваченим, вчиняла це діяння чи ні.
Тобто, у кожної людини є розуміння справедливості. Це суд не закону, це суд справедливості. Це дуже узагальнене визначення. У багатьох випадках ця аналогія не зовсім правильна. Але після наведення певних фактів, прослуховування свідків, перегляду відео та фотоматеріалів, інших речових доказів, заслуховування експертів кожна людина може зрозуміти, перед ним сидить справді злочинець чи невинувата особа. Потім присяжні ухвалюють відповідний вердикт.
– Чи є термін, який людина може працювати присяжним?
– Суть в тому, щоб ми не як зараз по півтора роки тримали у процесі присяжних. І фактично, зараз не знайти такої активної людини, яка працює та може виділити багато часу на розгляд справи. Адже якщо людина півтора роки задіяна як присяжний – це великий моральний, фізичній та часовий тягар.
Тому ми повинні в процесі запровадження цього закону зробити розгляди у судах набагато швидшими. Тут можна звернутися до досвіду інших країн. Наприклад, некласичний суд присяжних утворений в Казахстані. У них середній період розгляду справ займає вісім робочих днів.
Але склад колегії присяжних на кожну справу унікальний. Умовно, кожного року людина може отримувати судову повістку, де буде запропоновано стати присяжним, якщо таких справ розглядатиметься багато. Або жодного разу в житті не отримати такого запрошення. Це не є додатковим обов’язком. Але це може бути важливим правом для громадянина.
Адже колеги розповідали, що час від часу президент США як звичайна людина отримує повістку суду: будь ласка, прибудьте для відбору у відповідній справі. У Адміністрації можуть відповісти, що президент зараз не може з’явитися, бо дуже зайнятий. Але в законі ця важлива річь закладена: немає значення, яку посаду займає людина, вона може стати присяжним.
УКРАЇНЦІ МОЖУТЬ ВІДМОВИТИСЯ ВІД УЧАСТІ У СУДІ
– Як будуть присяжні обиратися в Україні?
– За законопроектом, список кандидатів у присяжні формується на підставі списків з Державного реєстру виборців. Тоді люди будуть отримувати судові повістки з пропозицією стати присяжним. Якщо людина не зможе з якихось причин приймати участь у суді, вона може відмовитися. Приклади відмов можуть буті різні: наявність малої дитини, умови роботи, неготовність виконувати функції присяжного та інше.
Але суть законопроекту в іншому. Якщо людина вважає, що правосуддя відбувається несправедливо… А такі факти є по країні. Новий законопроект стверджує: держава вам дає нові повноваження, будьте присяжними у конкретній справі, станьте причетними до правосуддя. А якщо ви не готові, можете відмовитися.
– Скільки присяжних має бути обрано?
– Список кандидатів присяжних формується територіальним управлінням Державної судової адміністрації шляхом випадкового вибору. Працює електронна система. Наприклад, система обирає двадцять п’ять випадкових прізвищ. Цим особам відправляють судові повістки. Залежно від того, скільки людей не прийде, система може обрати наступних двадцять п’ять.
З цих всіх кандидатів повинно обрати сім присяжних та двох запасних присяжних. Ось таким чином формується склад суду присяжних.
– Склад суду з сьоми присяжних є оптимальним для прийняття рішень?
– Урядовий законопроект передбачає, що у нарадчій кімнаті повинні прийняти одне з рішень п’ять присяжних.
– А Міністерство юстиції якось скеровує ці процеси?
– Наші повноваження обмежені в цій сфері. Тому що це орган виконавчої влади. Колись ми напряму мали відношення до судової влади. Ще в дев’яності роки. На початку двохтисячних ми повністю позбавились цих повноважень. І це правильно, якщо говорити про європейські стандарти.
Зараз є інший орган, який цим займається. Це Державна судова адміністрація. Є суди. Є органи суддівського самоврядування.
Наша позиція ось у чому. Ще з 1996 року є положення про те, що в Україні діє суд присяжних. Це закладено у Конституції. Але це не було реалізовано. І тут все співпало: з одного боку, необхідність виконання цієї норми, з іншого боку – представники нової влади неодноразово заявляли про необхідність забезпечення повноцінного народовладдя. А один з елементів народовладдя у сфері правосуддя – це суд присяжних. Тому Міністерство юстиції запропонувало цей проект, який потім став законопроектом Уряду. Далі за цей документ буде розглядати Верховна Рада.
Але це не означає, що на цьому робота Міністерства юстиції завершена. По-перше, треба багато працювати з парламентом, щоб доопрацювати цей законопроект у потрібному напрямку. По-друге, потрібно розробити багато підзаконних актів. Наприклад, це накази Державної судової адміністрації, як ці списки будуть формуватися, як присяжні викликаються. Тобто, треба розписати весь механізм.
Також можливо будемо залучати донорів до інформаційної кампанії для громадян. Адже потрібно розповісти, що таке суд присяжних, що треба робити у разі отримання судової повістки та інше.
ПРИСЯЖНІ ЗНИЗЯТЬ НАВАНТАЖЕННЯ НА СУДДІВ
– Розкажіть докладніше, в яких судах будуть задіяні присяжні?
– Законопроект передбачає, що це будуть особливо тяжкі злочини, зокрема, насильницькі. Ми почнемо з довічного позбавлення волі. Зараз є порівняно невелика кількість таких справ. Наразі розглядається щороку біля п’ятидесяти проваджень по всій Україні. Такі справи будуть розглядати суди присяжних.
Далі, з 2022 року, будуть розглядатися ті справи, які передбачають позбавлення волі на строк більше десятироків. Переважно це справи, які пов’язані з насиллям.
Також треба розуміти, що обвинувачений може відмовитися від цього суду. Це його право.
– До речі, в Росії спочатку була ейфорія щодо запуску судів присяжних. А потім цей оптимізм зійшов нанівець, так?
– Він зійшов. Але за останніми даними, в 2015 році, вже після агресії проти нас, вони розширили суд присяжних. Зараз в Росії суди присяжних діють у більше ніж 2000 судів. Адже раніше вони працювали тільки на обласному рівні.
Переважно це йдеться про якісь побутові злочини. Треба зазначити, що у минулому році рівень виправдувальних вироків склав 17%. А якщо в таких самих категоріях справу слухає суддя, цей показник менше 1%.
– Якщо говорити про терміни розгляду справ, який дедлайн оптимально встановити в Україні?
– Я буду перший, хто відмовиться від цієї ідеї, якщо новий суд присяжних знову приведе до того, що справи будуть слухатися по півтора роки. Нам не потрібний такий суд.
Якщо складно розглядати справи в суді два тижні, як це відбувається в Казахстані, то два місяці – це крайній строк для таких справ. Але на це мають працювати прокуратура, адвокатура. Адже простих громадян, яких суд відірве від їхніх звичайних справ, не цікавить, чому адвокат хоче затягувати справу або чому прокурор не прийшов на засідання. Треба мобілізувати всіх свідків, експертів. Та провести розгляд справи за один-два місяці.
– На матеріальній основі буде проводитися ця робота присяжними?
– Зараз народні засідателі отримують кошти. За кожну відпрацьовану годину нараховується сума, яка відповідає окладу судді.
Механізм визначений наказом Державної судової адміністрації. Відповідні документи надаються через канцелярію суду. Далі ці документи присяжний подає у відповідне управління Державної судової адміністрації. Потім ці кошти, що закладені у бюджеті, перераховуються на банківський рахунок присяжного.
Деякі наші опоненти можуть казати, що це дуже дорого. Але якщо згадати ті справи, що розглядаються по півтора роки, невже це недорого? Тому якщо ця модель буде працювати, а строк розгляду справи у суді скоротиться до одного-двох місяців, то економія виявиться істотною.
– Тобто, ви таким чином розвантажуєте суди?
– Так. Це дуже важливо, тому що зараз в таких справах про довічне позбавлення волі передбачена наявність двох суддів та трьох засідателів. Це дуже складно зробити, коли відчувається некомплектність судів. Більш того, складно узгодити графіки двох суддів.
А тут потрібний буде один головуючий суддя. Він сам може графік визначити.
ПРИСЯЖНІ МАЮТЬ ІМУНІТЕТ ЯК СУДДІ
– А ще якісь бонуси, імунітет поширюються?
– Законом передбачено, що на час виконання повноважень на присяжного поширюється імунітет. Тому що на цю людину поширюється, наприклад, положення щодо неможливості його затримання. Але це на деякий час, коли виконуються обов’язки присяжного, адже він по факту працює суддею.
– Були побоювання, що ця реформа судової системи призведе до того, що у якихось віддалених населених пунктах дуже важно буде вчиняти правосуддя. Адже суддя буде на кілька районів. Як зможуть розраховувати на правосуддя, зокрема, люди похилого віку?
– Відповідно до Указу Президента, треба провести укрупнення місцевих судів. Адже мають бути окружні суди. Але це не означає, що в нинішніх районних центрах зникнуть приміщення суду. Там будуть судді, залежно від того, яке буде на них завантаження. Але ці приміщення будуть певними підрозділами окружних судів, адже останні повинні працювати на міжрайонному рівні.
Є інші механізми вирішення проблеми. Якщо справді в цьому районі не буде судді та не буде навіть головуючого, то можна вирішити питання наступним чином. У Кримінальному процесуальному кодексі прописано, що суд присяжних можна перевести в найближчий територіально розміщений місцевий суд, де буде суддя. Тобто матеріали направляються у відповідний апеляційний суд, де визначається юрисдикція по цій справі. Звичайно, це трошки затягне процес, але проблему допоможе вирішити.
Щодо некомплектності судів, думаю, що коли цей закон набере чинності, влада зможе вирішити цю проблему за найближчий рік. Маю на увазі саме проблему некомплектності судів на місцевому рівні.
Олександр Ільченко, Христина Коновалова
