Кожна 3-тя людина в підвалах Донбасу зазнала сексуального насилля: правозахисники

про це свідчать дані дослідження, оприлюднені на круглому столі “Сексуальне насильство та безкарність під час збройного конфлікту на Донбасі: табу на справедливість”, який був організований платформою “Правозахисний порядок денний” під егідою Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» у партнерстві з трансмедійним міжнародним проектом ZERO IMPUNITY

“Сексуальне насилля одна із найбільш замовчуваних тем у ході війни на Донбасі. Людям, які звільнилися із полону, важко про це згадувати, не те, щоб говорити. Жертви та свідки сексуального насильства майже не вірять у відновлення справедливості, бодай відкладеної в часі. Це пов’язано також із тим, що в Україні норма права досі не відповідає нормі життя. Парадоксально, але на третьому році війни і законодавство, і практика так і не пристосовані до реальних умов розслідування злочинів, вчинених у ході збройного конфлікту” – коментує Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.  

Протягом кількох місяців правозахисні організації-члени Коаліції “Справедливість заради миру на Донбасі”1 опитували потерпілих і свідків, та задокументували 162 випадки різних форм сексуального насильства. Кожна третя опитана людина зазнала сексуального насильства під час утримання в незаконних місцях несвободи, створених проросійськими бойовиками, а тих, хто став вимушеним свідком такого насильства теж абсолютно виправдано можна вважати постраждалими. Правозахисникам стали відомі факти сексуального насильства або погроз його застосування і з боку представників українських добровольчих батальйонів та силових структур.

“Наведені цифри дають лише приблизне уявлення про масштаб сексуального насильства в зоні конфлікту. Ця тема є надзвичайно чутливою і далеко не всі наважуються розповісти про пережите чи побачене. Водночас, зібрані нами дані свідчать про свідоме застосування сексуального насильства як методу тортур, морального тиску та приниження полонених та заручників”, – говорить Володимир Щербаченко керівник проекту з документування фактів сексуального насильства, голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив.

Сексуальне насильство у ході збройного конфлікту може проявлятися у різних формах – згвалтування, примусова стерилізація, примусове оголення, погрози сексуального характеру, а також катування з елементами сексуального насильства (побиття чи ураження струмом в області статевих органів), тощо.

“Як і з іншими порушеннями прав людини, наша Місія зазначає брак відповідальності та переважну безкарність і у справах з сексуального насильства, що відбувається в контексті збройного конфлікту. Це потребує ефективного розслідування та централізованої реакції”, – зазначила Фіона Фрейзер, голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

В Україні однією із суттєвих перешкод у встановлені справедливості є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного кримінального права. Відтак, кримінальний закон не передбачає значну кількість можливих форм сексуального насильства, наприклад, зовсім не враховує ситуації вимушеної згоди, коли людина боїться заперечувати проти статевого контакту з огляду на попередню поведінку її кривдника.

“Незалежно від масштабів, сексуальне насильство, особливо в контексті конфлікту, є серйозним порушенням особистої недоторканності. Такі випадки потребують негайного, ефективного розслідування та комплексної системи послуг для жертв. Наразі, Уряд не готовий реагувати на такі випадки через прогалини в законодавстві та юридичній практиці. Моніторингова Місія ООН з прав людини вважає, що зміни до законодавства, а також розвиток спроможності правоохоронних органів, є важливим елементом, щоб забезпечити доступ жертв до правосуддя”, – зазначила Наталія Пилипів, співробітниця Моніторингової Місії ООН з прав людини.

Для вирішення цієї проблеми правозахисники розробили законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». Він покликаний надати можливість національним правоохоронним органам здійснювати розслідування у відповідності до міжнародного гуманітарного права.

“Кримінальне переслідування діянь, що є злочинами за міжнародним правом, як звичайних “загальнокриімнальних” злочинів є неприйнятним, а інколи – в принципі неможливим. Прийняття законопроекту забезпечить максимальну відповідність кримінального законодавства України з положеннями міжнародного права щодо злочинів проти людяності, воєнних злочинів, злочинів агресії та геноциду”, – пояснює Костянтин Задоя, голова робочої групи експертної платформи “Правозахисний порядок денний” по розробці законопроекту.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Катерини Златіної, Центр громадянських свобод +380673814088,   human.rights.agenda.ua@gmail.com.

Довідково:

ZERO IMPUNITY –  трансмедійний проект дослідження та активізму, який має за мету покласти край безкарності за сексуальне насильство у збройних конфліктах, що відбуваються сьогодні. Вивчаючи ігри влади, відносини між різними органами та судові помилки всередині держав та міжнародних інституцій, ZERO IMPUNITY показує, чому саме сексуальне насильство так рідко засуджується.

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод.

 

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив. Учасники Коаліції об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини, допущених в ході збройного конфлікту на сході України. Коаліція зосереджується на зборі інформації про найбільш тяжкі порушення прав людини та порушення норм міжнародного гуманітарного права під час збройного конфлікту на Сході України. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Моніторингова Місія ООН з прав людини в Україні діє на запрошення Уряду з березня 2014 року. Завдання Місії полягає в моніторингу ситуації з правами людини та підготовці регулярних публічних доповідей. http://www.ohchr.org/EN/Countries/ENACARegion/Pages/UAReports.aspx

Поділитися