Про те, чого офіційно не існує: державна російська ідеологія
Величезна кількість воєнних злочинів під час російської агресії проти України, нелюдська жорстокість того, що відбувається, поставили перед світовою спільнотою запитання, як кажуть, «впритул»: невже це ексцеси виконавців? Цих злочинів занадто багато, щоб пояснити їх лише особистісними відхиленнями російських військових від людської норми.
Якщо це не ексцеси виконавців, то залишається єдиний варіант: солдати та офіцери РФ були підготовлені до масового скоєння злочинів державною ідеологією. Офіційно державної ідеології в РФ бути не може. Пункт 2 статті 13 Конституції РФ встановив: «Жодна ідеологія не може встановлюватися як державна або обов’язкова». Найпростішим доказом наявності цієї ідеології є її визнання прихильниками. Популярний у певних соціальних групах російський актор та громадський діяч Іван Охлобистін написав на своїй сторінці в соціальній мережі Вконтакте: «Постійно чую, у формі докору чи звинувачення — рашизм, рашизм!! А що рашизм? Рашизм — це добре. Це консолідарно, міжнародно, прогресивно. Рашизм — це здатність вважати себе причетним до чогось глибоко правильного, духовного, джерелом якого є розуміння того, що Росія зараз — це останній бастіон, який стримує чорну хвилю безликого індивідуалізму, цинічного споживання, звірячої сласності та байдужої жорстокості…» Назва «рашизм» вже закріпилася за цією ідеологією, і ця назва «віддзеркалює» головного офіційного ворога цієї ідеології — фашизм.
Ідеологія — це система ідей, на підставі яких різні групи (партії, соціальні групи, держави) ведуть свою діяльність. Ідеологія має низку обов’язкових ознак. За їхньою наявністю можна впевнено робити висновок, чи маємо ми справу з ідеологією, або ж це щось інше:
1. Наявність безумовних цінностей/ідеалів.
2. Уявлення про засоби захисту та просування цінностей/ідеалів.
3. Картина майбутнього світоустрою.
4. Стійкі образи (виражаються у фразах), характерні лише для цієї ідеології.
5. Символи (візуальні знаки, поєднання кольорів), характерні тільки для цієї ідеології.
До основних цінностей державної російської ідеології відносяться:
1. Суверенність Росії, яка розуміється як здатність діяти без огляду на норми міжнародного права та моралі, незалежність від впливу «колективного Заходу», тобто країн розвиненої демократії. Наслідком цієї цінності є уявлення про ворожість Заходу та його прагнення знищити Росію, висловлене в цитаті з телеграм-каналу заступника секретаря Ради безпеки РФ Д. Медведєва: «Мене часто запитують, чому мої пости у Телеграм такі різкі. Відповідаю — я їх ненавиджу. Вони виродки і недолюдки. Вони хочуть смерті нам, Росії. І поки я живий, я робитиму все, щоб вони зникли». Захист суверенітету Росії у рамках ідеології рашизму передбачає можливість агресії із боку Росії.
2. Унікальна російська демократія, що включає уявлення про ущербність демократії в її «західному» розумінні, думка про можливість власних моделей демократії в кожній країні з урахуванням її традицій («російська демократія», «китайська демократія»).
3. Колективізм, що розуміється як заперечення індивідуальних свобод людини та пріоритет «загального блага» (цитата з виступу В. Путіна: «Все ж таки в характері нашого народу чи наших народів дуже суттєва складова колективізму. В інших країнах цінується насамперед індивідуальний успіх, що надзвичайно важливо, але у нашого народу все ж таки елемент колективізму дуже сильно присутній у серці, у душі, а це стає однією з конкурентних переваг сьогодення»).
4. Панівна роль держави у житті суспільства, яка передбачає потребу в захисті держави від руйнівного впливу глобалізації, міжнародних корпорацій і внутрішньоросійської опозиції.
5. Традиційна сім’я (тобто сім’я як різностатеве подружжя, де домінує чоловік), яку потрібно захищати від сучасних впливів.
6. Перемога Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні, яка виправдовує будь-які жертви і унеможливлює критику дій радянського політичного керівництва та воєначальників під час тієї війни.
7. Російські мова та культура, які потрібно захищати, зокрема за межами Російської Федерації.
Способи захисту та просування цінностей державної ідеології:
1. Державна пропаганда з використанням засобів масової інформації та соціальних мереж всередині РФ. Під пропагандою в цьому тексті мається на увазі система соціальних технологій і методів психологічного впливу, що використовуються керуючим РФ угрупованням з метою домогтися підтримки своїх дій і участі в них маси індивідів. Державна пропаганда Росії є не лише масовою, а й уже безальтернативною. У РФ незалежні ЗМІ закриваються, доступ до електронних ресурсів обмежується: блокуються веб-сайти та можливості мовлення, обмежується доступність електронних платформ Twitter, Facebook та Instagram.
2. Державна російська пропаганда на Заході за допомогою телевізійних каналів міжнародного доступу (їх понад 50) і спеціальних ЗМІ, створених задля мовлення на закордонні країни. До останніх належить, наприклад, міждержавна телерадіокомпанія «Мир», створена 1992 року угодою глав країн-учасниць СНД з метою формування спільного російськомовного інформаційного простору, а також RT. Цей міжнародний телеканал заснований у 2005 році для надання «альтернативного міжнародним інформаційним корпораціям погляду на те, що відбувається в Росії та світі».
3. Законодавчі заборони. До адміністративного та кримінального законодавства РФ введені чи нині вводяться норми, що встановлюють відповідальність за критику цінностей ідеології рашизму. Наприклад, заборонено та криміналізовано «заперечення вирішальної ролі радянського народу в розгромі нацистської Німеччини та гуманітарної місії СРСР під час звільнення країн Європи», критику дій російських збройних сил та багато іншого.
4. Політично мотивовані репресії проти росіян та громадян інших країн, у тому числі й насамперед мешканців окупованих територій України. Російський режим використовує дуже широкий набір методів репресій, включно з найжорстокішими та незаконними навіть з огляду на законодавство РФ: внесення некомерційної організації чи людини до списку «іноземних агентів», що значно скорочує можливості вести громадську діяльність; кримінальне переслідування та позбавлення волі. Наприклад, у списку політичних в’язнів, який веде правозахисний центр «Меморіал», у грудні 2022 року було 87 осіб, ще 355 позбавлені волі за релігійні переконання, 553 особи переслідуються без позбавлення волі, 80 віднесено до категорії «Вірогідні жертви, не включені до списків»; організація нападів силами членів провладних угруповань; вбивства та замахи на вбивства, у тому числі в інших країнах.
5. Дипломатичний тиск на владу та засоби масової інформації інших країн. Це проявляється, наприклад, у реакції Міністерства закордонних справ РФ та російських дипломатів на спроби обмеження російської пропаганди за її межами.
6. Збройне насильство з використанням Збройних сил РФ і підконтрольних владі приватних воєнних компаній. Вищі керівники РФ багато разів наголошували на великій ролі воєнної сили у розв’язанні політичних проблем. Так, 21.12.2020 року міністр оборони РФ С. Шойгу на засіданні колегії міністерства заявив про те, що «зросла роль воєнної сили у розв’язанні міжнародних проблем». На цей час РФ веде агресивну війну проти України.
У межах державної російської ідеології сформовано доволі чітку картину майбутнього світоустрою. У цій картині Росія є потужною, самостійною великою державою, оплотом усіх консервативних сил, що борються проти революцій, хаосу та ліберальних ідей, які насаджуються США та Європою. Вже під час агресії проти України до цієї картини було додано лідерство РФ у сучасному «антиколоніальному» русі, фактично — у коаліції недемократичних режимів «третього світу». Парадоксально: країна, що веде явно колоніальну війну, проголошує себе головною силою антиколоніалізму. Але російська державна ідеологія не прагне системної цілісності.
Ця ідеологія включає до себе кілька стійких образів, що виражаються широко відомими і впізнаваними назвами та фразами — слоганами:
1. «Російський світ». Назва концепції єдності Росії з російською діаспорою та російськомовним населенням усіх країн світу.
2. «Своїх не кидаємо». Слоган, що виражає ідею захисту Росією своїх (росіян, російськомовних) по всьому світі.
3. «Нам не соромно». Слоган, що виражає ідею правоти Росії у її війні проти України.
Ця назва та слогани широко використовуються російською пропагандою.
Символіка ідеології, відомої як рашизм, формувалася протягом доволі тривалого часу, близько двох десятиліть, і включає до себе кілька візуальних знаків.
Першим за часом виникнення візуальним символом стала так звана Георгіївська стрічка з 3 смуг чорного та 2 смуг помаранчевого кольору. За зовнішнім виглядом та кольоровим поєднанням відповідає стрічці, якою обтягнута орденська колодка медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Такі стрічки вручають учасникам масових акцій, у тому числі за межами РФ, з 2005 року. Під час вторгнення РФ в Україну у 2014–2015 та 2022 роках російські військовослужбовці багато разів використовували нашивки «Георгіївської стрічки» як відмінний знак для розпізнавання «своїх».
Під час воєнної агресії РФ в Україну в 2022 році як символи ідеології рашизму закріпилися латинські літери Z і V. Ці літери поряд з літерою О використовувалися для розпізнавання російської військової техніки. Крім того, російські військовослужбовці активно використовували ці літери задля позначення своєї присутності та контролю за територією, зокрема на будинках. Російські військові масово малювали букву V на автівках, викрадених у громадян України. Автор дослідження багаторазово фіксував такі кинуті росіянами автомобілі у Київській області під час документування воєнних злочинів. Російська пропаганда активно використовує букву Z. Цей знак використовується в рекламі так званої «спеціальної воєнної операції», тобто російського воєнного вторгнення в Україну, на території РФ.
Часто такі символи російської ідеології, як георгіївська стрічка та буква Z, поєднуються. Наприклад, ця буква зображується в рекламі у кольорах георгіївської стрічки (чорно-помаранчеві смуги).
Україна посідає особливо важливе місце в російській ідеології як держава та суспільство, що є антиподом Росії, її протилежністю, тобто «анти-Росією». Україна фактом свого суверенного існування має руйнівний вплив на державну ідеологію РФ. У програмній статті «Про історичну єдність росіян та українців» В. Путін написав: «Крок за кроком Україну втягували в небезпечну геополітичну гру, яка має на меті перетворити Україну на бар’єр між Європою та Росією, на плацдарм проти Росії. Неминучим настав час, коли концепція “Україна – не Росія” вже не влаштовувала. Потрібна була анти-Росія, з чим ми ніколи не примиримося».
Ідеологію, характеристики якої я систематизував тут, було сформовано в період перебування при владі В. Путіна на посаді президента, прем’єр-міністра і потім знову президента протягом періоду на межі XX–XXI століть до теперішнього часу. Ця ідеологія має систему ознак неототалітарної ідеології та визначає напрямок політичної динаміки РФ у неототалітарний режим.
Російську державну ідеологію потрібно аналізувати, спираючись на таку принципову особливість політичного режиму РФ, як його імітаційний характер. Неототалітарна ідеологія несумісна з демократією, а законодавство РФ проголошує цю країну демократичною. Політичний режим РФ імітує демократію, зокрема її базові елементи — вибори, поділ гілок влади, змінність влади. З огляду на імітаційний характер політичного режиму РФ низка елементів державної ідеології не декларується відкрито. Наприклад, її антидемократизм.
Політичні рішення, у тому числі рішення про формат взаємодії з іншими країнами, ухвалюються відповідно до цієї ідеології. Рішення про анексію Криму, воєнну агресію Росії проти України у 2014 році та масовану воєнну агресію у 2022 році були ухвалені відповідно до державної російської ідеології.
Член Експертної ради ЦГС,
Доктор політичних наук, професор
Михайло Сава
