Скандал із закритими бомбосховищами в Україні. Як відстояти своє право потрапити в будь-яке укриття?

Авторка матеріалу: Лєра Бурлакова, наукова співробітниця СЕРА з питань демократії.

Після більш ніж року повномасштабної війни з Росією українське законодавство досі не регулює деякі життєво важливі аспекти країни, яка перебуває у стані війни.

Ржищів – мальовниче місто на березі Дніпра, за годину їзди на південь від Києва. З фермерськими ринками, липовими алеями, пляжами і навіть милою піцерією американців, які переїхали туди через красу місцевості. Це містечко з невимовною назвою завжди здавалося затишним, тихим і безпечним. Навіть під час війни. Навіть з усіма видами небезпек, що летять у небі над головою, ракетами, які незмінно приземляються десь в іншому місці.

На початку 22 березня Ржищів був обстріляний іранськими безпілотниками, які були скеровані російськими військовими. Вибухонебезпечний дрон залишив частково зруйнованими три цивільні будівлі (два гуртожитки та адміністративну будівлю) та забрав дев’ять життів. Близько 20 осіб, у тому числі 11-річний хлопчик, отримали поранення.

Коли лунали сирени повітряної тривоги, а дрони наближалися до міста, деякі жителі, природно, попрямували до бомбосховищ. Деякі потрапили туди. Коли настав ранок, чат-групи жителіав були заповнені повідомленнями про щось дуже погане. Укриття в  Будинку культури було замкнене. Тому що була ніч.

«Ми були там з 2:50 ночі до 3:10 ночі, було закрито. У мене був рюкзак, а на руках спала 10-місячна дитина. Ми стояли надворі, стукали в усі двері Будинку. Всередині нікого не було», – розповідає Владислава Колесник. «Пізніше прийшли інші сім’ї, які сказали, що укриття досі закрите. Воно відкрилося після 4 години ранку».

Колесник поділилася своїм досвідом у чаті жителів, поспілкувалася з іншими, а потім їй зателефонували з міської ради. «Вони намагалися сказати мені, що укриття відкрито з 3 годині ночі», — каже вона.

Мешканці кажуть, що це типова відповідь міста. Представниця місцевого музею, розташованого в Будинку культури, з’явився на чаті, щоб критикувати тих, хто поділився розповідями про те, що вони побачили. Вона сказала громадянам, що «їм має бути соромно» брехати, розповідаючи про закрите укриття, і заявила, що «все працює». Згодом чиновниця видалила свої дописи. Згодом черговий в укритті тієї ночі написав, що почувався погано і, можливо, не чув сирени повітряної тривоги. Тим не менш, він сказав, що двері відчинилися о 3:06 ночі, але ніхто не чекав, щоб увійти. Міський голова Ржищева не надав чітких пояснень.

І це не є чимось незвичайним. Тому що в Україні часто закриті бомбосховища.

У прокуратурі Київської області, районній поліції та Держслужбі з надзвичайних ситуацій автору повідомили, що не мають інформації про закриття Будинку культури.

Іванна Мальчевська, координаторка Групи громадського моніторингу ОЗОН, проєкту Центру громадянських свобод (правозахисна організація, лауреат Нобелівської премії миру), каже, що укриття зараз є одним із головних напрямків діяльності проєкту.

«У листопаді минулого року ми запустили Національну кампанію моніторингу укриттів, — каже Мальчевська. «Ми стикалися з проблемою доступності укриттів на особистому рівні, коли наші волонтери не могли їх знайти або не могли потрапити всередину, тому що вони були закриті».

«Я маю право потрапити в будь-яке укриття в Україні. Це моє право на захист», – каже вона.

Центр громадянських свобод та волонтери ОЗОНу постійно моніторять укриття у великих містах України. «Ми перевіряємо базову якість і доступність. А також легкість знайти, дістатися та увійти в укриття. Люди не мають часу бігати та шукати», – продовжує Мальчевська.

Які висновки кампанії? «Велика кількість укриттів закрита. І є великий ризик, що ЖЕК не буде виходити їх відкривати під час кожної тривоги. Вони не їздять по місту, відкриваючи нескінченну кількість укриттів, що фізично важко. Це проблема. Тож ми або погоджуємося, що притулки закриті… або погоджуємося, що під час війни так бути не може. Укриття мають бути відкриті під час кожної тривоги».

Дивно, але досі немає належної відповідальності за те, що балансоутримувачі залишають укриття зачиненими. Якщо укриття знаходиться у приватній власності, наприклад, підвал орендує ресторан і систематично закривається під час повітряної тривоги, то договір оренди можна розірвати. Але це все. Для місцевої влади, для ЖКГ жодних наслідків залишення людей у небезпеці не буде.

«Єдиний наш інструмент зараз – це громадський контроль і діалог. Для того, щоб це стало кримінальною чи адміністративною відповідальністю, потрібно дуже чітко прописати, чия це відповідальність і за що конкретно», – каже Мальчевська.

Чиновники повинні нести відповідальність, інакше вони повинні розділити вину. Росіяни в переважній більшості винні у майже безладному обстрілі цивільних районів, але українська держава має захистити свій народ.

——————————-

Лєра Бурлакова, наукова співробітниця з питань демократії в Центрі аналізу європейської політики (CEPA). Журналістка та колишня військова з України. Брала участь у бойових діях у 2014-2017 роках після того, як приєдналася до української армії після російського вторгнення в Крим. Її воєнний щоденник «Life P.S.» отримав премію ООН «Жінки в мистецтві» у 2021 році.

«Europe’s Edge» — це онлайн-журнал CEPA, який висвітлює критичні теми зовнішньої політики Європи та Північної Америки. Усі думки належать автору та не обов’язково відображають позицію чи погляди інституцій, які вони представляють, або Центру аналізу європейської політики.