«Знищення культурної спадщини України: як притягнути Росію до відповідальності?». Головне з брифінгу

24 березня Центр громадянських свобод разом з Коаліцією Дієвців Культури провів панельну дискусію щодо нагальної потреби збереження культурної спадщини України на тлі чинної агресії Росії. Дискусія під назвою «Знищення культурної спадщини: як притягнути Росію до відповідальності?» об’єднала провідних експертів для аналізу масштабів руйнувань, оцінки державних реакцій і напрацювання стратегій захисту та відновлення культурної спадщини України.

Запрошені спікери:

• Олександра Романцова — виконавча директорка Центру громадянських свобод;
• Ольга Сагайдак — голова правління ГО «Коаліція Дієвців Культури»;
• Віталій Титич — голова правління Товариства імені Рафаеля Лемкіна та керівник юридичного відділу ICOM Україна;
• Анастасія Чередніченко — голова ICOM Україна та кандидатка історичних наук;
• Дарина Підгорна — юристка Регіонального центру з прав людини.

Під час вступної промови виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова зазначила, що одним із наслідків цієї війни стало глибше міжнародне усвідомлення важливості історичної спадщини. З 2014 року Росія систематично знищує українські культурні пам’ятки, а після повномасштабного вторгнення у 2022 році ситуація загострилася.

Першою виступила Ольга Сагайдак, яка повідомила, що станом на лютий 2025 року приблизно 1390 культурних пам’яток повністю або частково зруйновано, а понад 4 мільйони рухомих культурних об’єктів можуть потребувати реставрації. Найбільш постраждали Харківська, Херсонська, Донецька та Одеська області, де масовані обстріли та окупація призвели до втрати майже 2 мільйонів державних культурних артефактів. Координація між урядовими установами, культурними закладами та міжнародними партнерами є недостатньою, а евакуація культурних цінностей гальмується через бюрократичні перепони та відсутність чітких пріоритетів. Коаліція звернулася з відкритим листом до міністра культури, щоб привернути увагу влади та громадськості до цих питань, що спонукало міністерство вжити відповідних заходів.

Наступною виступила Анастасія Чередніченко, яка наголосила на величезних труднощах у поясненні міжнародній спільноті системних воєнних злочинів Росії проти української культурної спадщини. Вона зазначила, що російські музеї відіграють вирішальну роль в агресивній державній політиці РФ. Вони ефективно використовуються як когнітивна зброя не лише в російсько-українській війні, а й у міжнародній політиці Росії.

Музейним сектором у Російській Федерації керує директор зовнішньої розвідки Сергій Наришкін. За його ініціативи та за підтримки очолюваного ним Російського історичного фонду було створено Інтермузейну групу. Учасники цієї групи, до складу якої входять співробітники музею, подорожують тимчасово окупованими територіями України, збираючи предмети, які прославляють так звану «Спецоперацію» — російсько-українську війну.

Використовуючи ці награбовані артефакти, російські музеї організовують пропагандистські виставки «Звичайний нацизм», «Звичайний НАТОцизм» (поєднання НАТО і нацизму) і «НАТО: хроніки жорстокості». Вони дезінформують відвідувачів, зображаючи Україну та її союзників агресорами, від яких Росія нібито змушена захищатися.

Анастасія зазначила, що частина викрадених експонатів, у тому числі експонатів Маріупольського драмтеатру, потрапила до фонду Російського державного музею. Крім того, нещодавно ухвалений російський закон передбачає включення музейних колекцій з окупованих територій України до державного музейного фонду Росії, фактично узаконюючи розкрадання культурних цінностей.

За підтримки та під керівництвом Сергія Наришкіна російські музейники використовують пропагандистські виставки та проєкти в українських музеях, розташованих на тимчасово окупованих територіях, щоб викреслити та замінити культуру та історію не лише українців, а й національних меншин та корінних народів, зокрема кримських татар, кримчаків та караїмів. Російські міжнародні музейні виставки та проєкти так само контролюються спецслужбами. 

Завдяки міжнародному тиску, в тому числі з боку ICOM, музеї Німеччини, Австрії та Литви бойкотують російські культурні установи, що свідчить про глобальний опір історичному ревізіонізму РФ.

Юристка Дарина Підгорна підкреслила, що культурна політика Росії в окупованих територіях є частиною ідеологічної війни. Починаючи з 2015 року, Росія розробляє та законодавчо закріплює наративи, які виправдовують окупацію. Вона використовує освітні та наукові установи для легітимізації своїх дій, залучаючи власних «експертів» для проведення лекцій та конференцій, що покликані переконати місцеве населення в законності російської анексії. Російська влада привласнила всі культурні об’єкти в окупованих територіях, що дозволяє їй відкрито грабувати українську історичну спадщину. Лише в Криму з 2015 по 2023 рік РФ провела понад 1385 археологічних розкопок, внаслідок яких вивезла приблизно 5 мільйонів артефактів, а з 2021 по 2023 рік — ще 7 мільйонів.

Українські експерти, співпрацюючи з розвідкою, відстежують викрадені артефакти та ідентифікують винних, включно з місцевими колаборантами та російськими чиновниками. Дарина закликала до посилення міжнародних санкцій проти осіб, причетних до цих злочинів, наголошуючи, що знищення культурної спадщини — це не лише фізична втрата, а й стирання історії та послаблення національної ідентичності.

Останнім виступив Віталій Титич, який окреслив ключову роль юридичних механізмів у збереженні культурної спадщини України. Він наголосив на важливості збору та збереження доказів культурного нищення, зокрема у співпраці з Збройними силами України, адже багато об’єктів перебувають у зонах бойових дій і недоступні для дослідників.

Титич підкреслив необхідність кримінального переслідування за ці злочини. Він зазначив, що міжнародна правова система має слабкі місця, що ускладнює покарання винних, але підвищення обізнаності про природу російських злочинів сприятиме зміцненню глобального захисту культурної спадщини. Також пан Віталій розповів про роботу юридичного відділу ICOM, який займається створенням та підтримкою для потреб ЗСУ цифрової карти охоронюваних культурних об’єктів, а також документуваня їхнього руйнування, що необхідно для механізмів правосуддя.

«Знищення культурної спадщини Росією — це не випадковий наслідок війни, а цілеспрямований, ідеологічно вмотивований злочин», — підсумував Титич.