«В Україні варто сприяти розбудові механізмів захисту прав людини». Дискусія щодо законодавчого забезпечення прав ЛГБТКІ в Україні

У понеділок, 17 червня, Центр громадянських свобод провів панельну дискусію «Законодавче забезпечення прав ЛГБТ в Україні». Мета заходу полягала в обговоренні поточних дій українського уряду, інших державних інституцій та громадських організацій щодо досягнення повного захисту прав ЛГБТ-спільноти на законодавчому рівні в Україні. Спікери навели приклади актуальних випадків дискримінації, з якими щодня стикаються представники ЛГБТ-спільноти через відсутність належного законодавчого механізму.

У центрі дискусії були законопроєкти №9103 та №5488, які підкреслюють важливість їх прийняття для шляху України до євроінтеграції. Ухвалення цих законопроєктів, спрямованих на боротьбу з соціальною стигматизацією та мовою ворожнечі, розглядається як життєво важливий крок у наближенні законодавчої бази України до стандартів ЄС, сприянні інтеграції та зміцненні відданості країни європейським цінностям і політиці.

Запрошеними спікерами, які представляють провідні українські ЛГБТІК+ організації, були:

• Ганна Литвинова, юристка та експертка із фізичної безпеки ГО «Insight»;
• Олег Максим’як, керівник проєктів ГО «Fulcrum UA»;
• Христина Карпенко, медіа- та комунікаційна спеціалістка ГО «Gender Stream».

Крім того, у заході також взяли участь представники посольств та місій.

Панельна дискусія розпочалася з виступу Ганни Литвинової, яка звернулася до проблем невизнання одностатевих шлюбів. 

«Кожен з народження має повний набір Конституційних прав та обов’язків, незалежно від громадянства, статі, соціального статусу, сексуальної орієнтації чи інших ознак. Проте, як лесбійка, я, наприклад, не можу реалізувати своє право на сім’ю разом зі своєю партнеркою. Це стосується не лише права на шлюб: ми не можемо мати спільний фінансовий рахунок, спільну нерухомість або спільне майно тощо. Це те, що мають автоматично гетеросексуальні пари після укладання шлюбу, за замовчанням.

ЛГБТ+ родини не мають юридичного визнання в Україні. Це питання особливо важливе під час повномасштабного вторгнення, коли на передовій знаходяться ЛГБТ+ військові, які захищають нашу країну та ризикують своїм життям, щоб обороняти громадянське суспільство, свої сім’ї та близьких. На жаль, сім’ї цих бійців та бійчинь не мають жодних прав на визнання, не можуть отримати інформацію про стан здоровʼя партнера чи партнерки, приймати рішення про лікування, отримувати спадщину після смерті ЛГБТ-бійця, соціальні гарантії, розпорядження тілом полеглого чи полеглої», — зазначила Ганна.

«У випадку військовослужбовців ЛГБТ, питання їх законних прав стає особливо актуальним. Вони зіштовхуються з перешкодами в доступі до інформації про здоров’я своїх партнерів, місце перебування, та не можуть приймати медичні рішення. У разі смерті їхні родичі не мають права на посмертні виплати чи соціальні виплати. На відміну від гетеросексуальних пар, які можуть отримати таку інформацію через цивільний шлюб, у військових ЛГБТ пар такої можливості немає», — додав Олег Максим’як.

Також він наголосив на важливості іноземних партнерів України в процесі прийняття законопроєкту та поділився досвідом їх залучення. 

«Громадянське суспільство не завжди має можливість спілкуватися з представниками партій влади чи Офісу президента України, але офіційні представники наших країн-партнерів могли б просувати ідею прийняття законопроєкту №9103. У нас, представників громадських організацій, що керуються правами ЛГБТ спільнот, є невелике прохання, щоб ви використали свої зв’язки з нашим урядом із метою наголосити їм про важливість прийняття законопроєкту про одностатеві пари, особливо на нашому шляху до інтеграції в ЄС.

Три місяці тому наша організація разом з партнерами ініціювала лист, який було надіслано до таких інституцій як Європейська Рада, Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу і всім членам Європарламенту та всім посольствам країн-членів ЄС в Україні. Ми просили їх активно підтримати ухвалення законопроєкту під час переговорів про членство в ЄС».

Христина Карпенко розповіла про законопроєкт №4588, який спрямований на усунення гендерної дискримінації та боротьби з гомо- та трансфобією й також  націлений на сприяння більш інклюзивному розумінню та прийняттю ЛГБТ осіб у суспільстві.

«Одним із наших головних напрямків є адвокація законопроєкту №5488, який стосується злочинів на ґрунті ненависті. Наразі в Україні відсутнє належне законодавство для захисту жертв таких злочинів, особливо серед ЛГБТ-спільноти. Якщо ЛГБТ-індивіди стикаються з нападами, ненавистю чи дискримінацією, випливає така проблема, що законодавство не є достатнім для їх захисту. Навіть якщо правоохоронці бажають провести розслідування чи реагувати належним чином, їм часто бракує необхідних механізмів для цього.

Для розв’язання цього питання у нас є поданий законопроєкт №5488, який необхідно прийняти з огляду на те, що він забезпечує справедливе розслідування злочинів на ґрунті ненависті, що приносить користь не лише ЛГБТК особам, а й етнічним меншинам та іншим вразливим групам; сприяє співпраці української влади й громадянського суспільства та є невід’ємним кроком на шляху європейської інтеграції України”, – підкреслила Христина.

«Законопроєкти не є досконалим, але це найкраща база законодавчої ініціативи, яка є наразі. Цей законопроєкт пройшов тривалий процес і вже рекомендований українськими комітетами та нашими міжнародними партнерами. Він відповідає європейським стандартам, і якщо його ухвалять, організації громадянського суспільства в партнерстві з урядом і депутатами зможуть розробити нові процедури на основі цього закону. Ми готові надавати необхідні консультації та допомогу державній владі у доопрацюванні цього законопроєкту та продовжувати роботу над ним», — зазначила Христина.

Модераторка  панельної дискусії та виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова, зазначила, що Центр громадянських свобод також аналізує необхідні міри для успішної євроінтеграції. Вона підкреслила, що подані законопроєкти є одним із необхідних кроків, наводячи аргумент щодо відновлення української економіки.

«Оскільки багато людей виїжджає з України, наш ринок праці потребує спеціалістів, які можуть приїхати з усього світу, включаючи країни, де люди мають право на реєстрацію одностатевих шлюбів. Якщо ми не матимемо такої ж можливості в Україні, це означає, що ми “відрізаємо” у цих людей та у нас можливість приїхати сюди й допомогти нам відбудувати нашу економіку. Така ж ситуація стосується і закону №5488, що означає, що меншини все ще не є захищеними належним чином, в тому числі мігранти з інших країн, які можуть мати інший від нас вигляд, мати іншу культуру чи релігію або мати іншу сексуальну орієнтацію», — наголосила Олександра.

Авторка: Христина Жевлакова, стажерка Центру громадянських свобод.

Цей захід організований Центром громадянських свобод в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цього заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США..