У російських тюрмах через боротьбу за український Крим. До дня кримського спротиву російській окупації

26 лютого відзначають День кримського спротиву російській окупації. Цього дня у 2014-му під стінами парламенту Криму відбувся проукраїнський мирний протест, в якому взяли участь 10 тисяч українців, кримських татар, представників інших національностей. Всі вони виступали проти російської окупації та підтримували цілісність України. Завдяки цьому мітингу сесію парламенту скасували. Від цього дня минуло вже 10 років і ми розповідаємо, як зараз окупаційна російська влада в Криму чинить з тими, хто наважується навіть на мінімальний спротив. 

«Екстремізм», «тероризм» і покарання за правду

Дані Кримськотатарського Ресурсного Центру на січень 2024 року свідчать про те, що за період тимчасової окупації Криму зафіксували 307 в’язнів і переслідуваних. Більшість – представники кримськотатарського народу. Так 150 кримчан відбувають покарання у колоніях, 35 – мають обмеження чи випробувальний термін, 35 – перебувають у СІЗО, 33 – переслідують і тільки 54 звільнено. 

Людей затримують за хибними звинуваченнями – за екстремізм, тероризм, а з початком повномасштабного вторгнення й за дискредитацію збройних сил РФ. Останнє обвинувачення висувається, навіть якщо людину спіймали за тим, що вона називає речі своїми іменами, наприклад, «СВО» – війною. У 2023 році все більше справ стосуються участі в батальйоні ім. Номана Челебіджихана, який в Росії визнаний терористичною організацією. При тому дії росіян стали жорстокішими. За невеликі порушення одразу заламують руки, буквально кидають в автобус та відвозять до дільниці, в деяких випадках – видають повістки на мобілізацію. За більш серйозні – мало не одразу починають катувати. 

Таким чином російська окупаційна влада намагається прибрати будь-який спротив, залякати людей настільки, щоб вони боялися виказати свою думку або висловити незгоду. Будь-яких волелюбних називають «терористами», їхні дії прирівнюють до нацизму та загрози безпеці. Окупанти з одного боку намагаються удати, що спротиву взагалі майже немає, а з іншого – кількість покарань. Для більшості ці методи працюють, що зрозуміло, адже люди хвилюються за свою безпеку. Але є й ті, хто вражає своєю сміливістю та силою до боротьби. 

Гімн України у російському суді

Напевно, всі чули історію українського режисера, продюсера та письменника з Сімферополя Олега Сенцова, якого незаконно засудили до 20 років суворого режиму у так званій справі «кримських терористів». 5 років чоловік перебував за російськими ґратами нібито за створення римського осередку «Правого сектора». Над його визволенням працював зокрема Центр громадянських свобод і ініціював успішну міжнародну кампанію #SaveOlegSentsov. Сам Олег у неволі оголосив довготривале голодування, що становило ризики для його життя, але гарантувало увагу всього світу. Що, як і робота правозахисників, а також численні акції на підтримку режисера, спрацювало. 

Разом з Сенцовим вирок оголошували студенту та активісту Олександру Кольченку, обидва кримчани після цього прямо у залі суду заспівали гімн України. Це багато чого говорить про самого Олександра, який на 2014 рік був студентом, активістом і активно брав участь у проукраїнських мітингах. Тоді 24-річного хлопця затримали та звинуватили висунули звинувачення в участі в диверсійно-терористичній групі «Правого сектора». Формально ж він брав участь у підпалі офісу партії «Єдина Росія» у Сімферополі. Справи Кольченка та Сенцова ФСБ пов’язало, а правозахисники назвали цей феномен «справою про кримських терористів». Його засудили у 10 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за «участь у терористичному співтоваристві» і за «терористичний акт, вчинений організованою групою». 

7 вересня 2019 року Сенцов і Кольченко, — а також ще 33 бранців — повернулися додому внаслідок обміну.

Боротьба триває

Багато кримчан і досі перебувають у російській неволі. Серед них Наріман Джелялов – перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, журналіст та викладач. У 2022 році Верховний суд Криму засудив його до 17 років позбавлення волі з відбуванням строку в колонії суворого режиму, штрафу у розмірі 700 000 рублів та обмеження прав на півтора року після відбуття покарання. Нібито чоловік винний у скоєнні диверсії на газопроводі у селі Перевальному, а також у «контрабанді та зберіганні вибухових речовин».

Правозахиснику і журналісту Різі Ізетову винесли вирок до 19 років позбавлення волі через необґрунтовану підозру у причетності до політичної партії «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі», забороненої на території РФ та Криму. Цим же звинуваченням прикрили інші ув’язнення. Так кримськотатарського правозахисника і журналіста «Кримської солідарності» Сервера Мустафаєва після обшуків у 2018 році заарештували російські силовики. Його засудили до 14 років позбавлення волі, а не так давно перевели до суворих умов тримання – без пояснення. Журналіста та стримера громадського об’єднання «Кримська солідарність» Амета Сулейманова також у 2021 році засудили до 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за нібито причетність до релігійної організації «Хізб ут-Тахрір». 

А от кримську татарку Леніє Умерову російські силовики у грудні 2022 року затримали на російсько-грузинському кордоні, коли та їхала до хворого батька в Крим. Її звинуватили у шпигунстві та незаконно утримують за ґратами. 

Ми маємо пам’ятати цих людей, їхні вчинки та імена. Казати про них вголос та кричати на світовій арені. Щоб домогтися звільнення тих, хто не винен, і справедливої кари для тих, на кого вона вже зачекалася. Адже Крим — це Україна!