Разом проти дискримінації: шлях до інклюзивного суспільства
У нашому різноманітному світі потреба в інклюзивності та рівному ставленні є першочерговою. Відзначаючи 1-го березня 10-ту річницю Дня нульової дискримінації, ця подія знаменує собою глобальну прихильність до викорінення всіх форм дискримінації. Ініційований Організацією Об’єднаних Націй і підтримуваний кампанією ЮНЕЙДС з 2014 року, цей день слугує закликом до дій проти стійкої дискримінації за ознаками раси, статі, сексуальної орієнтації, віку, інвалідності та стану здоров’я. Він висвітлює негативні наслідки дискримінації, закликаючи до колективних зусиль, спрямованих на розбудову справжнього, вільного від дискримінації світу та сприяння розвитку більш інклюзивного суспільства.
На тлі триваючого російського вторгнення в Україну, де принципи рівності та поваги стикаються з серйозними викликами, День нульової дискримінації набуває додаткового значення. З початку конфлікту у 2022 році він призвів до масового переміщення та загибелі людей і безпрецедентної кризи біженців, а загальна кількість зареєстрованих біженців з України станом на лютий 2024 року сягнула майже 6,5 мільйона осіб. Дискримінація в різних формах посилює страждання тих, хто постраждав від конфлікту. День Нульової Дискримінаці закликає до підвищення обізнаності та дій, підкреслюючи необхідність протистояти дискримінації не лише в глобальному масштабі, але й перед обличчям конкретних викликів, таких як російсько-українська війна.
Вивчення багатогранних аспектів дискримінації підкреслює критичну важливість цього дня для побудови майбутнього, в якому кожна людина, незалежно від її обставин, матиме рівні права та гідність.
Шлях українських біженців, які тікають із зруйнованих війною зон, висвітлила гостру боротьбу, з якою стикаються ЛГБТК+ люди, які шукають притулку в Східній Європі, зокрема в Польщі. Протягом перших двох місяців вторгнення понад п’ять мільйонів українців шукали тимчасового захисту в Європі,[2] причому значна частина з них оселилася в сусідніх країнах, відомих своєю низькою толерантністю до прав ЛГБТК+. За даними Міжнародної асоціації лесбійок, геїв, бісексуалів, транссексуалів та інтерсексуалів (ILGA), Польща, яка є одним із найбільш поширених пунктів призначення для українських біженців, посідає останнє місце в Європейському Союзі за рівнем визнання прав ЛГБТК+. [3]
Досвід, яким діляться українські біженці квір-персони, такі як Оксана в публікації Чатем Хаус[4], підкреслює сувору реальність пошуку притулку через сексуальну орієнтацію. Дискримінаційна атмосфера виходить за рамки суспільних настроїв, оскільки Польща, Румунія та Болгарія прямо виключають одностатеві пари, навіть якщо вони перебувають у шлюбі, з визначення членів сім’ї у своїй політиці тимчасового захисту.[5] Таке виключення ставить ЛГБТК+ пари у вразливе становище, позбавляючи їх доступу до соціальних виплат і отримання послуг як сім’ї.
Міжнародна співпраця та підтримка мають важливе значення для задоволення особливих потреб ЛГБТК+ біженців. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та ILGA наголошують на важливості інклюзивності у реагуванні на потреби біженців, закликаючи до співпраці з ЛГБТК+ спільнотою, місцевими неурядовими організаціями та самими біженцями. Однак, оскільки зовнішня допомога починає зменшуватися через тривалу війну, проблеми залишаються, що підкреслює необхідність постійної міжнародної уваги та співпраці.
У День нульової дискримінації у 2024 році вкрай важливо визнати інтерсекціональність дискримінації, з якою стикаються ЛГБТК+ українські біженці. Їхній шлях позначений не лише жахіттями війни, але й додатковими шарами упереджень на основі їхньої сексуальної орієнтації. Визнання їхньої боротьби стає чітким закликом до інклюзивної політики, підвищення обізнаності та постійної міжнародної підтримки, щоб забезпечити дотримання принципів рівності та недискримінації для всіх, незалежно від національності чи сексуальної орієнтації.
Дискримінація, з якою стикаються не білі українські біженці, не тільки розкриває бентежну реальність на місцях, але й викликає глибоку правову стурбованість відповідно до міжнародного законодавства про біженців і права людини. Розповіді біженців висвітлюють випадки нерівного ставлення, пов’язані як з кольором шкіри, так і з національністю.
Випадки дискримінації при перетині кордону ілюструються досвідом таких людей, як Джессіка Оракпо, нігерійська студентка-медик, якій сказали, що прикордонники надають перевагу українцям і наказали, що “якщо ти чорний, то повинен йти пішки”.[6] Чинеє Мбагву, нігерійський лікар, розповідав, що був свідком насильства над не білошкірими біженцями на кордоні.[7] Такі історії висвітлюють глибокі проблеми, з якими стикаються не білі біженці, що опинилися у скрутному становищі, поки їхні білі колеги отримують притулок.
Ці випадки підкреслюють нагальну потребу у вирішенні правових проблем відповідно до міжнародного законодавства у сфері біженців та прав людини, а також нагальну необхідність виступати за рівність і справедливість у День нульової дискримінації у 2024 році.
У моєму баченні світу без дискримінації міські вулиці спроектовані з пандусами та ліфтами для легкого доступу. Державні послуги, транспорт і житло мають пріоритет універсального дизайну, що враховує потреби людей з будь-якими здібностями. Засоби масової інформації висвітлюють широкий спектр історій, надаючи голос різноманітному досвіду та сприяючи взаєморозумінню між громадами. Злочини на ґрунті ненависті та дискримінація відходять у минуле, на зміну їм приходить суспільство, в якому лідери активно задовольняють потреби та прагнення кожного.
На робочих місцях різноманітність – це не просто модне слово, це реальність, яка сприяє інноваціям. Компанії активно шукають різноманітні перспективи, створюючи середовище, де процвітає творчість. Сусіди репрезентують суміш культур і походження, формуючи спільноти, де взаємоповага і взаєморозуміння є нормою. Відносини та дружба процвітають без суспільного осуду, дозволяючи зв’язкам виходити за межі поверхневих відмінностей.
У цьому світі визнається цінність шляху кожної людини, що сприяє спільному відчуттю добробуту та процвітання. Це реальність, де унікальні історії розгортаються природно, вплітаючись у тканину справді інклюзивного глобального суспільства.
Таким чином, відзначаючи 10-ту річницю Дня нульової дискримінації у 2024 році, ми нагадуємо про нагальну потребу в колективних діях, спрямованих на ліквідацію всіх форм дискримінації. Пронизливі історії ЛГБТК+ та не білих українських біженців підкреслюють перехресність дискримінації та необхідність інклюзивної політики та сталої міжнародної підтримки. Уявляючи світ без дискримінації, давайте не лише відзначати красу різноманіття, але й зобов’язуватися руйнувати бар’єри, які нас розділяють. Разом ми можемо побудувати майбутнє, в якому кожна людина, незалежно від обставин, матиме рівні права та гідність, роблячи свій внесок у створення справді інклюзивного та добросердечного глобального суспільства.
Авторка: Ізабелла Коллінз, Університет Брауна, Сполучені Штати Америки
Photo by Christian Lue on Unsplash
