«Прошу вас сприяти обміну та поверненню кожного українця додому, в Україну». Леніє Умерова та Олександра Романцова під час сайд-івенту 79-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН
29 жовтня у Нью-Йорку відбувся сайд-івент — третій комітет 79-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН, що стосувався теми «Тортури в Російській Федерації: засіб репресій вдома та агресії за кордоном». Доповідачами стали також виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова та цивільна, звільнена з російської неволі, Леніє Умерова.
На заході пані Мар’яна Кацарова, Спеціальна доповідачка ООН з прав людини в Росії, презентувала свою першу тематичну доповідь під назвою «Тортури в Російській Федерації: засіб репресій вдома та агресії за кордоном». У звіті — вичерпна і тривожна інформація про систематичне, поширене та санкціоноване державою застосування тортур як основного інструменту репресій у Російській Федерації та агресії проти України.
У висновках описується модель катувань і жорстокого поводження, яка охоплює правоохоронну, судову та пенітенціарну системи Росії. При тому зазначається, що цільова група широка, зокрема: політичні в’язні, особи, які відмовляються від військової служби з мотивів совісті та мобілізовані чоловіки, адвокати, правозахисники та антивоєнні активісти, ЛГБТ-представники, іноземці, мігранти, корінні народи та національні меншини, а також жінки та дівчата. Застосування тортур у РФ має серйозні наслідки для миру та безпеки.
На додатковому заході представники держав-членів ООН та громадянського суспільства могли дізнатися безпосередньо від Спеціального доповідача ООН про її висновки, а також почути історії відважних осіб, які пережили свавільні затримання та тортури в Росії. Також слово взяли провідні, зокрема, українські правозахисники, деякі з яких продовжують працювати в напрямку підтримки жертв і припинення тортур і жорстокого поводження у РФ.
Лєніє Умерова, цивільна кримська татарка, яку звільнили з російської неволі, також виступила з доповіддю: «Російські силовики фактично викрали мене і використали сфабриковані тримати в тимчасових ізоляторах. Перше судове рішення наклало штраф і депортацію, але це було лише початком. У Росії мене утримували в різних ізоляторах, зокрема в тимчасових центрах для іноземців, де мене неодноразово принижували та піддавали жорстокому поводженню. Усі судові процеси та вироки були спрямовані на те, щоб зламати мене психологічно, тримаючи в умовах, які грубо порушували мої права, з недостатнім харчуванням і без медичної допомоги. Мій фізичний і психічний стан постійно погіршувався, і я вижила лише завдяки підтримці близьких, які робили все можливе, щоб передати мені необхідні ліки.
Після кількох місяців “карусельних” затримань мене перевели до Лефортово. Там я познайомилася з жінками з Запорізької та Херсонської областей, які розповіли історії про те, як їх перевозили через окуповані території, катували та ставилися з крайньою жорстокістю. Ці історії свідчать про жорстокість, з якою Росія поводиться з цивільними полоненими. Тож я прошу вас сприяти обміну та поверненню кожного українця додому, в Україну».
