«Мир – це щоденна робота». Олександра Романцова взяла участь у дискусії «Документувати, просвітлювати, чинити опір» у Берліні
1 липня у Фонді Генріха Бьолля в Берліні відбулися презентація та дискусія «Документувати, просвітлювати, чинити опір: про актуальність правозахисної діяльності в історичній перспективі». Серед учасниць – виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова.
Захід організувала берлінська організація у вигнанні «Zukunft MEMORIAL» спільно з Фондом Генріха Бьолля. У світлі війни Росії проти України учасники обговорили, як документувати й висвітлювати порушення прав людини сьогодні, яке значення має аналіз історії радянського насильства для розуміння нинішніх війни, репресій і конфліктів, а також чим відрізняються погляди на це в різних суспільствах Східної Європи.
Організація «Меморіал» виникла в 1988 році в Радянському Союзі на основі громадянського руху і майже 40 років поєднує роботу з документування порушень прав людини в минулому й сьогоденні. Після примусового розпуску головної організації «Міжнародний Меморіал» у Москві навесні 2022 року, одночасно з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, багато співробітників і активістів були змушені покинути країну. «Zukunft MEMORIAL» у Берліні – одна з організацій у вигнанні, які продовжують цю історичну роботу та протидіють російській агресії у співпраці з міжнародними партнерами.
У центрі заходу – спільний проєкт «Архів Helpdesk Media», реалізований разом з Helpdesk Media, Kronika та Фондом Зіміна: збірка зі 150 документальних монологів жертв російського вторгнення в Україну. Презентацію архіву модерувала Анна Немзер із проєкту «Кроніка» (Нью-Йорк).
Вітальне слово виголосили Ян Філіпп Альбрехт (Фонд Генріха Бьолля) та Ірина Щербакова (Zukunft MEMORIAL). Після презентації відбулася дискусія за участі письменниці Ніно Харатішвілі (Берлін), Олександри Романцової (Центр громадянських свобод, Київ), Олени Жемкової («Zukunft MEMORIAL», Берлін) та професора Йорна Хаппеля (Університет Бундесверу, Гамбург). Дискусію модерував Вальтер Кауфманн із Фонду Генріха Бьолля.
«Люди, які зараз перебувають в неволі, — це не тільки солдати, полонені війни, але й цивільні. Вони мають, по-перше, дожити до моменту звільнення, по-друге, бути повернуті додому».
«Бути українцем – це бути політичною нацією. Ти вибираєш своє бачення, як ти хочеш будувати свою країну. І захищаєш своє право визначати, якою вона буде. Історія для нас – це Діснейленд, в якому ми відкриваємо, знаходимо, дуже багато черпаємо натхнення, бачимо трагедій, які тоді сталися і які ми не хочемо повторювати зараз. Україна зараз в шаленій рефлексії, але ця рефлексія болюча – і дає наснагу й сили боротися.
Мир – це щоденна робота. Якщо ми не робимо щось для того, щоб жити в мирі, ми скочуємося у війну. Окупація не може бути миром, дискримінація не може бути миром, де половина населення визнається неповноправною», – наголошує Романцова.
