«Питання атомної безпеки стосуватиметься кожної звичайної людини». Олександра Романцова на Нобелівській конференції миру

6 серпня в Осло, Норвегія, відбулася «Нобелівська конференція миру: Послання людству» — у 80-ту річницю атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі. Через цю подію лауреати премії миру, активісти та експерти з різних частин світу вшановували пам’ять жертв катастрофи, а також нагадували про постійну небезпеку ядерної зброї. Однією з почесних учасниць була виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова. Разом з іншими учасниками та учасницями вона наголосила, що ця історія ніколи не має повторитися. 
Олександру Романцову запросили як представницю правозахисної організації, що має Нобелівську премію 2022 року, щоб розповісти про ситуацію з унікальною нуклеарною атомною небезпекою. Вона виступила з основною доповіддю під час першої сесії конференції «Ядерна загроза 2025 року». Тема її спічу звучала так: «Як ядерна загроза стає реальною для людей, які живуть в Україні?». 

Адже Запорізька атомна електростанція — найбільша в Європі такого типу — знаходиться в зоні активних бойових дій. Про цю ситуацію не всі знають, часто не розуміють масштаби та реальну небезпеку. Крім того, що станція знаходиться в зоні бомбардувань і досі перебуває в окупації, росіяни (Росатом і ФСБ) пресують, залякують та іноді подають тортурам її унікальних співробітників. Саме тому велика кількість людей вже втекла звідти, тому нині маємо найбільший у світі ядерний об’єкт в зоні бойових дій, де ще й не вистачає ліцензованих працівників. 

Також є величезна небезпека в руйнуванні Каховської дамби. Вона зокрема забезпечувала водою Запорізьку атомну електростанцію. Тому якщо станеться непередбачувана ситуація, коли буде потрібне термінове охолодження, води вже немає. Крім того, сам перезапуск станції приводить до величезних ризиків. Все це створює дійсно унікальну ситуацію небезпеки для всього світу. 

«Питання атомної безпеки стосуватиметься кожної звичайної людини. Це не тільки до політиків чи дипломатів.

На жаль, наявність атомної зброї не гарантує того, що на країну ніхто не нападе. А також не гарантує, що та сама країна не стане великим агресором. Тож українське рішення 1992 року — стати країною без атомної зброї, — це величезний приклад того, наскільки ми були готові не поширювати цю небезпеку. І, з іншого боку, як ми не допрацювали в тому, щоб і в Росії атомної зброї не було.

Сам рух виживших під час Хіросіми та Нагасакі — це унікальне явище, бо це єдині люди у світі, які пережили таку катастрофу. Їхній особливий меседж був в тому, що їх, свідків цих страшних подій, скоро не стане. І не буде живої пам’яті щодо наслідків використання атомної зброї. Цей рух — це люди, які мають унікальний досвід, як і велика частина українського суспільства», — додала Олександра Романцова. 

Нобелівську премію миру 2024 року отримала японська організація Nihon Hidankyo, яка об’єднує тих, хто вижив після бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Вона займається захистом прав постраждалих та лобіюванням заборони ядерної зброї. І учасники Нобелівської конференції миру підтримують цю місію та закликають діяти. 

Повне відео з події можна подивитися нижче: