Величезний крок у взаємодії з міжнародними гуманітарними та правозахисними організаціями. Наталія Ящук і Михайло Савва про дипломатичну поїздку в Женеву
З 16 по 22 червня проєктна менеджерка Центру громадянських свобод Наталія Ящук та експерт організації Михайло Савва були у робочій поїздці у Женеві. Разом із іншими представниками української делегації вони відвідали комітети ООН і робочі групи ООН, а також провели ряд зустрічей, зокрема з Представництвом Римського папи при ООН, Human Rights Committee (CCPR), Working Group on Discrimination Against Women and Girls Team. Розповідаємо, навіщо взагалі була потрібна ця поїздка, з ким вдалося поспілкуватися та які результати цієї комунікації для всієї України.
Українська делегація складалася з проєктної менеджерки Наталії Ящук та експерта Михайла Савви від Центру громадянських свобод, Українську Гельсінську Спілку з прав людини представляв її виконавчий директор Олександр Павліченко, а експертну групу «Сова» — заступник голови Правління, спеціалістка з моніторингу та оцінки соціальних проєктів Лариса Пильгун.
Метою поїздки було сприяти розв’язанню системи проблем в гуманітарній сфері, які пов’язані з порушенням прав українських цивільних і військовополонених у російській неволі. А також підвищити обізнаність та розв’язати питання стосовно подання скарг в Комітет з прав людини, які відхиляються в багатьох випадках. Для цього провели зустрічі з рядом міжнародних організацій.
Постійне представництво Святого Престолу при ООН
Ми обговорювали з заступником постійного представника, кардиналом Мендоза, ініціативу Римського Папи з приводу звільнення військовополонених і цивільних. Про неї той оголосив на католицьку пасху цього року. І, відповідно, ми запропонували конкретний план, що можна зробити зараз за ініціативою Ватикану.
Першочергово ми їх ознайомили з проблематикою — це переслідуванням релігійних діячів і священнослужителів на окупованих територіях, вбивства священнослужителів і представників різних релігійних громад. Після надали їм звіт партнерської організації за 2022-2023 роки стосовно воєнних злочинів за релігійною ознакою. Також розказали про те, що Росія переслідує і священнослужителів православної церкви їхнього патріархату навіть, саджає цих людей в тюрми без суду і слідства, утримує певний період часу, як, наприклад, у справі Костянтина Максимова.
Головною нашою вимогою було звернути увагу Ватикану на переслідування релігійних діячів, католицьких і інших, а також цивільних, яких незаконно утримують у РФ та на окупованих територій за ґратами. У Ватикана є представництво в Москві, тобто вони мають можливість втручатися в ситуацію і використовувати авторитет Римського Папи для покращення умов утримання та звільнення людей. Раніше вони цього не робили, а ми спробували підштовхнути їх на дії.
Також ми розказали про дві попередні зустрічі з Папою. Перша — з волонтерами Центру громадянських свобод у квітні 2022 року, а друга — весною, у якій взяла участь голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Попередні зустрічі з Римським папою підготували ґрунт для подальших дій, а під час зустрічі з кардиналом Мендозою в Женеві ми намагалися спрямовувати наших партнерів на розв’язання конкретних проблем. Зокрема передали Стратегію звільнення цивільних для того, щоб Ватикан зрозумів, де і в який момент він міг би ефективно сприяти звільненню людей.
Першочергово ми просили полегшити долю наших людей, які знаходяться на місцях неволі. Гуманітарна допомога та пасторська підтримка наших людей важливі, щоб вони розуміли – ми їх тут розшукуємо, чекаємо і боремося за них.
Зустріч зі спецдоповідачкою з прав людини по РФ Мар’яною Кацаровою
У день зустрічі в Женеві було релігійне свято, мусульманський Курба́н-байра́м, і Комітет з прав людини був закритий. Тож наша делегація наткнулася на зачинені двері, проте не розгубилися та вирішили зустрітися в будь-якому випадку, тож зробили це в Zoom-конференції під будівлею Комітету з прав людини.
Під час розмови порушили питання тортур цивільних незаконно ув’язнених та обговорили останні події у СІЗО в Ростові-на-Дону, де представники Росгвардії та російських спецслужб під час бунту вбили в’язнів. Після чого трапилося побиття всіх, хто був в цьому СІЗО, з особливо жорстоким ставленням до українців. Тому ми наголошували на тому, що тортури не тільки продовжуються, а вони посилюються, як і тиск на тих, хто сидить в в’язницях і тюрмах Росії.
Ми не тільки спілкувалися, ми передавали заздалегідь підготовлене звернення. Наприклад, з приводу подій в Ростові-на-Дону у нас була комунікація з 28 правозахисними організаціями регіону ОБСЄ. Ми отримали значну кількість підписів за кілька днів до поїздки та таким чином про проблему казали не тільки від себе, а від правозахисної спільноти нашого регіону.
Крім цього, ми передали зафіксовані та задокументовані свідчення про вчинення тортур, катувань і жорстокого поводження в місцях несвободи. Це дані від цивільних незаконно ув’язнених, яких звільнили в процесі перемовин і обмінів. Також свідчення, які ми змогли задокументувати від людей, які знаходяться в місцях несвободи, та про порушення та утримання в місцях несвободи людей з довічною інвалідністю.
Пізніше ми зробили конкретний опис цих справ і згідно з протоколом Комітету з прав людини надали ці документи Мар’яні Кацаровій. В очікуванні, що тему піднімуть на сесії Ради з прав людини ООН в Женеві й також на Генасамблеї ООН.
Проблема алгоритму пошуку безвісти зниклої особи
Під час перемовин з представниками міжнародних організацій ми знайшли декілька проблем, які не дозволяють отримати інформацію про всіх людей, які знаходяться в полоні або незаконно позбавлені волі у РФ та на окупованих територіях. Наприклад, виявилося, що у РФ Національне інформаційне бюро працює на базі Міністерства оборони РФ і не має взаємодії з іншими російськими державними органами. Виходить, що це інформаційне бюро не має інформації про цивільних і не повідомляє про них, наприклад, Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Це величезна проблема, тому що вона залишає без комунікації та захисту у важких умовах російських в’язниць тисячі людей. Під час зустрічей ми передали докази відсутності переписки з рідними вже підтверджених в неволі людей, а також петицію про відновлення листування, яку підписали понад тисячі українців.
Постійне представництво України в Женеві
Українську делегацію зустріла пані посол Євгенія Філіпенко. Ми провели плідну зустріч з певними домовленостями. Розповіли про мету візиту в Женеві, про зустрічі, які вже відбулися і плануються. Пані Євгенія нас підтримала цілком і повністю. Домовилися про постійний зв’язок і підтримку наших активностей, що стосується ООН. Перша така відбудеться 4 липня в Женеві — це сайд-івент під час 56-ї сесії Ради прав людини, куди приїде наша делегація та буде розказувати про незаконно ув’язнених цивільних, проблематику їхнього пошуку, встановлення їхнього місцеперебування, а також підтвердження і повернення.
Пані Євгенія зазначила, що було б добре, якби ми, представники громадського сектору, надавали їм фізично свої матеріали, тому що Україна звучить дуже мало в представництвах ООН та в інших країнах. Ми зафіксували “втому” влади деяких країн від українського порядку денного та обговорили способи боротьби з цією проблемою.
Нам потрібно стратегічно думати про зміну формату і казати не «акція на підтримку України», а «акція для привернення уваги до проблеми зниклих безвісти на українському досвіді». Показувати, що ми разом і ці кроки робимо не тільки для себе, а й для інших країн теж. Адже конфлікти різного рівня відбуваються у понад 20 країнах світу.
Євгенія Філіпенко абсолютно підтримала нас у цьому і, сподіваємося, надалі це трансформується у якусь взаємодію й Україну врешті почнуть сприймати як союзника інших країн зі схожими бідами. Адже насправді ми говоримо не тільки про свою проблематику. Представництво України готове комунікувати з правозахисними українськими організаціями.
Пані посол також поділилася, що підтримує зв’язок з родинами військовополонених. До речі, наша делегація встигла потрапити на акцію родичів військовополонених, яка відбулася на площі перед головною будівлею ООН в Женеві. Ми побачили ще здалеку купу українських прапорів, і на душі стало тепло. А коли нас побачили знайомі люди, то були неймовірно сильні обійми. Мітингувальники були втомлені та злі, адже вже не першу годину стояли під пекельним сонцем і вигукували гасла. Ми подякували їм за те, що ті виконують дуже важливу місію. Насправді вони окреслюють проблематику для нас як для правозахисної організації.
Зустріч у Комітеті з прав людини ООН з пані Габріель Хапт, уповноваженою з прав людини та секретарем Комітету з прав людини
На зустрічі також були працівники секретаріату, куди потрапляють перші скарги щодо вчинення неправомірних дій до людей. Відбулась продуктивна зустріч. Найбільше розповідав Олександр Павліченко, тому що його адвокати працювали та подавали численні скарги. Ми дізналися про механізми подання і про те, що варто враховувати, коли робиться перший крок у комунікації з Комітетом.
Домовилися про онлайн-зустріч з представниками секретаріату, де вони будуть навчати наших адвокатів, як правильно подавати скарги, щоб їх прийняли. Дуже багато ресурсів, часу, зусиль йде на підготовки цих документів, а їх іноді відкидають. Коли вже відбувається відхилення, то другий раз ця людина скаргу подати не може. А це дуже погано. Бо прецедентів вчинення воєнних злочинів дуже багато, в тому числі щодо цивільних. Тож правильне розуміння, як оформити першу скаргу – це стратегічно важливий крок для захисту порушених прав українців.
Ми розказали про справу 30-32\2017 року, яка пов’язана з порушеннями Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, зокрема, насильницьке переведення ув’язненого з країни його походження та насильницька натуралізація ув’язненого. Її виграли наші правозахисники-адвокати Роман Мартиновський і Сергій Заяць — і це прекрасний прецедент, тому що дає надію на те, що українські справи розглядаються і мають в майбутньому певні рішення. Також нам розказали про різні міжнародні механізми та інструменти, які ми могли б використовувати для того, щоб порушувати справи проти РФ і вказувати про вчинення порушення прав людини під час російської агресії. Далі ми ведемо з ними листування і встановлюємо дату проведення навчання для адвокатів.
Робоча група по протидії дискримінації жінок та дівчат, що підпорядкована Верховному комісару
Ми зустрілися з фахівчинями, які розповіли на прикладі всього світу про воєнні злочини щодо до жінок, переслідування їх на окупованих територіях, утримання в місцях несвободи, катування, тортури тощо. Про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом ми не говорили, тому що у нас такої експертизи немає, але ми знаємо відповідні організації та передали від них матеріали в цю робочу групу. Важливим питанням стало дотримання механізму звернення до групи та механізм розгляду заяв, що до них надходять. Домовились також тримати зв’язок, чекаємо на матеріали та посилання щодо того, на що нам варто звернути увагу і куди направити профільні українські організації.
Зустріч зі швейцарським Гельсінським комітетом з прав людини
Ми використали цю поїздку ще й для того, щоб знайти нових партнерів в громадянському суспільстві. В першу чергу, серед правозахисних організацій. І ось ця швейцарська Гельсінська спілка — цікавий партнер, тому що Швейцарія є країною розташування значної частини структур ООН. Мати там партнера в громадянському суспільстві для нас є принципово важливим.
Побачили, що навіть організації, які працюють у сфері захисту прав, дуже мало знають про реальну ситуацію в Україні. І ще менше — про системне порушення права людини з боку РФ. Про це потрібно постійно розповідати. І це дає нам нових союзників. Нові союзники — це люди, які будуть брати участь в івентах на майданчиках ООН в Женеві та поширювати інформаційні матеріали. Тут є багато варіантів співпраці.
Зустріч з уповноваженим Верховного комісара з питань біженців
Основна категорія звернень до нього — це люди, які перебувають в окупації та намагаються вибратися. Наприклад, переїхати на деокуповану територію або до іншої країни. І внаслідок цього люди зникають або їх ув’язнюють. Цей уповноважений — саме та структура, куди потрібно звертатися для отримання інформації щодо цього та фіксувати ті порушення, які відбуваються на окупованих територіях та в РФ з громадянами України. Це і переміщені діти, і цивільне населення. Ми домовились тримати з ними постійний зв’язок і сповіщати їх про порушення, які відбуваються на окупованих територіях і стали надзвичайно відомими.
Результат
Головний стратегічний результат — ми домовилися про продовження комунікації. Щобільше, нам це пропонували наші партнери. Це визнання зусиль громадянського суспільства України в цілому. Ми надали інформацію про конкретні проблеми уповноваженим організацій, де ми були. Привезли, віддали, прокоментували величезну кількість конкретних кейсів, тож сподіваємось на реакцію міжнародних організацій на ці справи. Це можуть бути різні форми втручання. Наприклад, інспекція, щоб подивитися на цю людину в російському полоні. Поки складно оцінити практичний результат нашої роботи в Женеві, адже пройшло мало часу, а це робота в довгу. Водночас, деякі події, які відбулися вже після нашого повернення, дають надію на покращення ситуації зі звільненням цивільних. Також позитивно зазначимо — ми не отримали відмов на наші пропозиції. А це вже величезний крок вперед у взаємодії з міжнародними гуманітарними та правозахисними організаціями.
