Насильницькі зникнення як злочин РФ. Експерти Центру громадянських свобод та Харківської правозахисної групи презентували дослідження у Варшаві

12 жовтня у Варшаві в межах щорічної конференції ОБСЄ з людського виміру відбувся сайд-івент, присвячений системній практиці насильницьких зникнень як воєнному злочину РФ. Організаторами заходу виступили Центр громадянських свобод та Харківська правозахисна група.

Під час дискусії спікери наголосили, що викрадення цивільних та утримання військовополонених incommunicado є не поодинокими випадками, а спланованою державною політикою терору Росії. За даними ініціативи «Трибунал для Путіна» (Т4P), на тимчасово окупованих територіях верифіковано понад 5 140 жертв таких злочинів.

Експерт ХПГ та Т4Р Михайло Романов розкрив юридичні аспекти кваліфікації викрадень за Римським статутом та системність насильницьких зникнень. Своєю чергою, експерт Центру громадянських свобод, автор дослідження та ветеран російсько-української війни Олег Мартиненко презентував аналітичне дослідження «Насильницькі зникнення та принцип універсальної юрисдикції», де висвітлив можливості притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності в іноземних юрисдикціях та закликав європейські країни створити ефективні механізми їх відстеження, затримання й екстрадиції.

Важливим елементом сайд-івенту також стало особисте свідчення Катерини Назарій – дружини полоненого військовослужбовця, яка закликала міжнародну спільноту посилити тиск на РФ для допуску гуманітарних місій до місць утримання. Анастасія Ігнатенко, менеджерка напряму Подолання наслідків війни Центру громадянських свобод, наголосила, що насильницькі зникнення людей на тимчасово окупованих територіях України є не поодинокими інцидентами чи ексцесами окремих виконавців, а цілеспрямованою, централізованою та спланованою державною політикою терору Російської Федерації, спрямованою на залякування, придушення будь-якого опору та викорінення проукраїнських настроїв. Також Анастасія підсвітила масштаб проблеми через три конкретні кейси цивільних громадян, яких було викрадено з їхніх домівок російським окупаційним режимом: Сергія Строєва, Олександра Бабича та Маріано Гарсія Калатаюд.

Окрім модерації сайд-івенту, Анастасія Ігнатенко 12 жовтня виступила на пленарному засіданні Конференції ОБСЄ. У своєму зверненні вона наголосила, що насильницьке зникнення не завершується в мить захоплення людини – цей злочин триває доти, доки не встановлено її долю та не покарано винних.

Представниця ЦГС підкреслила, що Україна сьогодні виступає джерелом практичних рішений для міжнародної системи правосуддя, а європейські держави мають потужні правоохоронні інструменти (Інтерпол, Європол, Євроюст, Шенгенську інформаційну систему SIS, Європейський ордер на арешт).

«Європейський простір ніколи не повинен бути безпечним прихистком чи транзитною зоною для воєнних злочинців! Якщо особа, підозрювана у міжнародних злочинах, перетинає європейський кордон, система зобов’язана негайно ідентифікувати її та передати правоохоронцям», – заявила Анастасія Ігнатенко.

Правозахисники закликали уряди країн-учасниць ОБСЄ та міжнародні організації до трьох ключових кроків:

1. Гармонізувати національні законодавства щодо універсальної юрисдикції: зменшити залежність від фізичної присутності підозрюваного в країні та дозволити провадження in absentia і досудовий збір доказів.
2. Зробити воєнних злочинців «видимими»: інтегрувати дані українських розслідувань до Шенгенської інформаційної системи (SIS) через системний обмін даними та канали прикордонної безпеки.
3. Визнати родичів зниклих повноправними потерпілими у країнах їхнього тимчасового проживання, що дозволить порушувати національні справи на основі їхніх свідчень та матеріалів українського слідства.
4. Запустити чіткий практичний алгоритм дій: «відстеження → сповіщення → затримання → екстрадиція» або засудження за нормами національного права. Ми маємо перейти від формули «Україна знає підозрюваних» до формули «Міжнародна система діє та забезпечує невідворотність покарання».