Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок
25 листопада 1999 року Генеральною Асамблеєю ООН встановлено міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Ця дата вибрана не випадково. Під час протестів 25 листопада 1960 року в Домініканській Республіці за наказом диктатора Рафаеля Трухільо були страчені три сестри, які були найактивнішими учасниками протестного руху.
Кожна четверта жінка та дівчина у всьому світі зазнала фізичного або сексуального насилля з боку чоловіка чи партнера – чоловіка, зазначається в звіті ВООЗ від 2021 року. Якщо врахувати рівень насильства, не пов’язаного з партнерськими відносинами, за розрахунками ВООЗ, приблизно третина жінок віком від 15 років (від 736 до 852 мільйонів) зазнала певної форми сексуального чи фізичного насильства або експлуатації протягом свого життя.
Згідно з соціологічним опитуванням проведеним Українським інститутом майбутнього спільно з Нью Імідж Груп 2 мільйонів українців стверджують, що стали жертвами жорстокого поводження у побуті.
Ця проблема потребує негайних змін, адже жодні новели в законодавстві не змінить ситуацію на краще поки кожен з нас не зрозуміє що насилля – це не вихід і не виправдання, ми і надалі будем залишатись з проблемою наодинці. Пам’ятаєте що жертвою насилля може стати кожен з нас.
У цьому контексті нагальним залишається необхідність ратифікації Стамбульської конвенції (про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству). Зростання дзвінків на телефони довіри свідчить що в період карантину ця проблема стала набагато гострішою.
Цей міжнародний документ містить механізми захисту постраждалих, щодо яких здійснено гендерно-обумовлене насильство, та захищає права як жінок, так і чоловіків, що стали його жертвами. Україна підписала конвенцію ще у 2011 році проте так і не ратифікувала її.
Ратифікація Конвенції дозволить забезпечити міжнародні моніторингові механізми прав людини в цій сфері. Також вона дає Україні право вимагати відповідальності для кривдників українських громадян або громадянок за кордоном.
Конвенція доповнює вже діюче національне законодавство та наближує його до кращих стандартів та практик країн членів Ради Європи.
