МГП і бойові дії в Курській області: які зобов’язання має Україна? Головне з брифінгу для посольств

У понеділок, 30 вересня, Центр громадянських свобод провів брифінг для представників дипломатичних відомств «Міжнародні зобов’язання України щодо ведення бойових дій у Курській області». Метою заходу було обговорення зобов’язань України у Курську в межах принципів міжнародного гуманітарного права, специфіки статусу зазначеного регіону та проблем евакуації цивільного населення.

Запрошені спікери поділилися досвідом та думками щодо військової операції в Курську, обговорюючи такі теми як законність дій України, поводження з цивільним населенням і військовополоненими, а також інші.

Доповідачами заходу були:

• Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Микита Петровець, юрист Регіонального центру з прав людини, спеціаліст з міжнародного гуманітарного права та прав людини;
• Данило Ухорський, юрист-міжнародник, менеджер програми Legal Action Worldwide (LAW) в Україні;
• Юлія Матвійчук, координаторка напряму правозахисту БФ «Схід SOS»;
• Тимофій Атаманчук, модератор брифінгу, юрист-аналітик Центру громадянських свобод.

Захід розпочався з виступу Олександра Павліченка, який говорив про особливості військової зони в Курській області та статус цієї території.

«Перш за все, з 6 серпня і до сьогодні це — зона української окупації під контролем України. Відповідальна сторона повинна дотримуватися стандартів міжнародного гуманітарного права (МГП) щодо цивільного населення, а також військовополонених. Згідно з нормами МГП наразі також стоїть питання про можливий доступ до території для неупередженого та незалежного моніторингу. Наприклад, організацією моніторингової місії ООН. Проте, для цього нам потрібно підтвердження з боку від Російської Федерації, яке, звісно, Росія не надає, відхиляючи запити ООН.

Наступною важливою темою, яку варто обговорити, є тема щодо цивільного населення на території Курську. Кількість цивільних осіб зараз нижча за 5,000 осіб після евакуації: до 6 серпня місцеве населення налічувало приблизно 25,000 осіб. Тобто, близько 80% евакуйовані до Російської Федерації. Через ту частку населення, яка все ще перебуває на окупованій території, постають важливі питання щодо їх захисту та організації можливої евакуації й гуманітарної допомоги», — зазначив Олександр Павліченко.

Наступний спікер Микита Петровець порушив важливе питання щодо диверсійної діяльності на окупованих територіях та статусу цивільних осіб, які беруть участь у цьому.

«Принцип розрізнення за МГП передбачає розмежування комбатантів та цивільного населення, військових об’єктів та цивільних. Він покладає відповідальність на комбатантів обирати для нападу лише військові цілі. З іншого боку, цивільні особи повинні виключити власну залученість до військових дій, щоб користуватись правами свого цивільного статусу.

Якщо вони ігнорують цю заборону, чим порушують безпеку окупаційної влади, то це може призвести до певних наслідків. Наприклад, участь цивільної особи в бойових діях прирівнює її до легітимної цілі для нападу на період такої участі.  Більше того, вона може бути затримана після таких дій та притягнута до кримінальної відповідальності. Іншим прикладом є шпигунство, коли цивільні особи обманним шляхом збирають військову інформацію для її передачі в Росію. Такі особи також можуть бути затримані та притягнуті до кримінальної відповідальності відповідно до норм МГП. Крім цього, обидві категорії можуть бути інтерновані», – розповів Микита Петровець.

«Є кілька суперечливих тем щодо Курської військової операції, включно з повідомленнями про жорстоке поводження з боку України в період між вивезенням з передової військовими підрозділами й потраплянням в ізолятори. По-перше, слід відзначити, що Міжнародний Комітет Червоного Хреста (ICRC) проводить постійні перевірки. Особисто я не бачив жодних достовірних повідомлень про погане поводження в Курську з боку України.

Варто зазначити, що Україна діє в рамках самооборони під час вторгнення в Курськ. Ця позиція не викликає суперечок і не має їх викликати. Згідно зі Статтею 51 Статуту ООН, країни мають право на колективну або індивідуальну самооборону до того моменту, поки це необхідно. Тому вторгнення в Курськ однозначно входить до права України на самооборону», – підкреслив Данило Ухорський.

«Україна має зобов’язання щодо Курська та захисту місцевого цивільного населення. При запровадженні евакуації у Курську перш за все ми маємо намагатись забезпечити евакуацію людей всередині їхньої країни. Проте, Росія досі не ініціювала жодних гуманітарних коридорів, тому, ми не можемо евакуювати туди людей.

У серпні пані Верещук (тоді — віцепрем’єр-міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а зараз — заступниця керівника Офісу президента України) анонсувала відкриття гарячої лінії, завдяки якій люди з Росії можуть дзвонити з проханням про евакуацію в Україну. 

У разі евакуації з Курська до України, ми повинні всебічно документувати добровільність такої евакуації та обов’язково отримувати письмову згоду від осіб, які бажають поїхати в Україну.

Програма евакуації вразливих осіб на території підконтрольній Уряду України (наприклад, людей старшого віку та людей з інвалідністю) підтримується громадянським суспільством (НУО, фонди тощо), яке відповідає на запити про евакуацію й самостійно забирає людей з районів ведення активних бойових дій. 

У своїй роботі при евакуації людей на території підконтрольній Уряду України, ми враховуємо статус окремих осіб, особливо вразливих груп, таких як діти та люди похилого віку, і гарантуємо, що евакуація не буде проведена силою», – зазначила Юлія Матвійчук.

Цей захід відбувся в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цього заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

Авторка: Христина Жевлакова, волонтерка Центру громадянських свобод