Комунікація щодо сексуального насильства не має перетворюватися на таблоїд, – Лариса Денисенко

Як повинна виглядати комунікація влади про сексуальні злочини під час війни, які помилки можуть завадити розслідуванню та як говорити про власний досвід війни, щоб бути почутими за кордоном. Про це в ефірі Espreso розповіла членкиня Експертної ради «Центру Громадянських Свобод» Лариса Денисенко.

Зокрема, правозахисниця прокоментувала закиди, які лунають від окремих представників західної аудиторії про те, що сама пані Лариса, коментуючи злочини на ґрунті сексуального насильства не хоче «бачити далі власної травми …”.

«Фактично непорозуміння і намагання пояснити мені, що я занадто емоційна і вузько сфокусована, бо перебуваю в травмі, а світ набагато ширший, часто звучать на теми спілкування або можливої співпраці з росіянами, яких хтось вважає хорошими. Наприклад, чому ми не маємо співпрацювати з науковцями. «Чому ви настільки категорично не хочете впускати в спільний простір росіян, якщо це хороші росіяни?», – зазначила Лариса Денисенко.

Вона також зазначила, що окремим представникам західної аудиторії потрібно пояснювати, що війна ще не закінчилася.

«Люди ніби живуть у часи, коли війна вже завершена, все нам виплачено, було каяття, були суди… І тоді вже можливо можна говорити мені, що я поводжуся як надмірно емоційна людина, яка дуже вузько сфокусована і яка перебуває в травмі, тому не може прийняти, що світ різноманітний», – наголосила правозахисниця

За її словами, під час спілкування з умовним колективним Заходом нам потрібно завжди мати на увазі, що у більшості громадян країн цього «колективного Заходу» немає такого травматичного досвіду, який пережили українки, які зазнали сексуального насильства.

«… Ми переважно спілкуємося з людьми, у котрих такий досвід є книжковий і кінематографічний. Вони переважно не мають такого особистого досвіду. Навіть військові кореспондентки і кореспонденти приїжджали в іншу країну і досліджували матеріал, більшою мірою аналізували, ніж проживали. Тому наш досвід потрібно пояснювати і не боятися бути відвертими», – зазначила Лариса Денисенко.

Коментуючи скандал навколо колишнього омбудсмена Людмили Денисової, правозахисниця наголосила на тому, що комунікація сексуальних злочинів має бути максимально виваженою.

«Комунікація, що стосується одного з найбільш жорстоких воєнних злочинів, яким є сексуальне насильство, не має перетворюватися на таблоїд. Уся жовта преса побудована на деталізації, фізіології, процесах, щоб нажахати, посміятися, попліткувати. Це певна мова, мова таблоїда. Комунікація про один з найбільш тяжких та страшних воєнних злочинів, тим більше на державному рівні, не має перетворюватися на таблоїдний рядок», – зазначила вона.

З повною версією інтерв’ю можна ознайомитися тут.