Доповідь ООН про вбивства в Україні в 2014-2016 роках говорить про “кричущу безкарність”

ЖЕНЕВА/КИЇВ (14 липня 2016 року) – Нова доповідь ООН, оприлюднена у четвер, описує широко розповсюджені вбивства в Україні з січня 2014 року та йдеться про вкрай обмежену відповідальність за них.

У доповіді, підготованій Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні* йдеться що збройний конфлікт в окремих районах Донецької та Луганської областей, який «підживлюється притоком іноземних бойовиків та зброї з Російської Федерації, і є основною причиною більшості порушень права на життя в Україні за останні два роки» він забрав життя до 2 000 цивільних осіб. Близько 90 відсотків пов’язаних з конфліктом смертей цивільних осіб були спричинені не вибірковими обстрілами жилих районів.

Поки що ніхто не взяв на себе відповідальність за жодну смерть цивільних осіб в результаті бойових дій, йдеться в доповіді, та відмічається, що деякі вбивства можуть становити воєнні злочини та/або злочини проти людяності.

В цілому «безкарність за вбивства залишається поширеною, заохочуючи до їхнього вчинення та підриваючи перспективи справедливості», йдеться в доповіді.

В 20-тисторінковій доповіді та додатку на 31сторінці до неї, описуються більше 60 випадків, основну увагу приділено випадкам імовірних вбивств цивільних осіб та осіб, іншим чином захищених за міжнародним гуманітарним правом, в зоні конфлікту, в той час, коли бойові дії не відбувалися у безпосередній близькості до місць подій.

Істотна кількість людей, включаючи цивільних осіб, також були страчені без належного судового розгляду або померли під час тримання під вартою – більшість таких вбивств були вчинені в 2014 році та на початку 2015 року. Згідно з доповіддю озброєні групи в основному страчували осіб, які мали або як вважалося мали ярко виражені погляди щодо «єдності» України, або підтримували українські сили, в той час, як українські сили – людей на основі їхньої імовірної причетності до або підтримки озброєних груп, або за їхні «сепаратистські» чи «проросійські» погляди.

Також були отримані численні повідомлення про страту українських солдат та членів озброєних груп, які здалися або припинили участь у бойових діях, хоча повний масштаб цього явища важко оцінити, йдеться в доповіді.

У доповіді відзначається, що брак дисципліни був розповсюдженим серед нашвидкуруч зібраних озброєних груп, а також всередині українських сил, які включали спішно мобілізованих солдатів та добровольчі батальйони. Істотна кількість осіб, які, відбували покарання або були відомі як члени злочинного співтовариства, приєдналися до однієї чи до іншої сторони. Ці фактори призвели до «неприборканого панування сили зброї серед озброєних людей, які з готовністю вдавалися до насильства по відношенню до цивільних осіб, особливо тих, хто «не підкорявся» їхнім наказам».

Уряд розслідує та притягує до відповідальності деяких винних у стратах без належного судового розгляду зі своїх власних рядів, зазначається в доповіді. «У деяких випадках, як видається, слідство затягується умисно, щоб надати можливість імовірним порушникам втекти від правосуддя».

Десятки осіб також померли під час тримання під вартою на територіях, які контролюються озброєними групами. Також були отримані повідомлення щодо смерті людей під час перебування під вартою Уряду; більшість смертей ймовірно були спричинені катуванням та жорстоким поводженням або неналежною медичною допомогою або її відсутністю.

В доповіді також задокументовані вбивства всередині озброєних груп та урядових сил. Вони включають принаймні 121 випадок «умисного вбивства» українських військовослужбовців, деякі з яких були інформаторами, які викривали злочини, скоєні українськими силами в зоні конфлікту. Озброєні групи у деяких випадках вдавалися до страт як до покарання за злочини або дисциплінарні проступки у власних рядах.

В доповіді також говориться про велику кількість смертей, які мали місце під час масових зібрань, особливо під час подій на Майдані та в Одесі, відповідальність за які досі залишається вкрай обмеженою.

Станом на 1 червня 2016 року 55 особам було оголошено про підозру у зв’язку зі смертями протестувальників на Майдані, включаючи десять урядових високопосадовців та 29 колишніх командирів та співробітників полку міліції спеціального призначення «Беркут». Однак розслідування вбивств 13 співробітників правоохоронних органів під час подій на Майдані ускладнюється законом, який звільняє від кримінальної відповідальності осіб, які брали участь у масових протестах і підозрюються або обвинувачуються у скоєнні злочинів в період між 21 листопада 2013 року та 28 лютого 2014 року. В доповіді рекомендується змінити закон таким чином, щоб дозволити притягнення до відповідальності за всі вбивства, які мали місце на Майдані.

В доповіді також йдеться про насильство, яке мало місце 2 травня 2014 року в Одесі, в ході якого в результаті зіткнень між групами-прихильниками «єдності» та «федералізації» загинуло 48 осіб. Управління ООН з прав людини «залишається занепокоєним, що органи влади до сих пір не вжили необхідних заходів ані для забезпечення ефективного розслідування подій 2 травня 2014 року, ані для захисту незалежності суддів», говориться в доповіді.

Відсутність відповідальності залишається повсюдною в Україні, незважаючи на зусилля Уряду щодо притягнення порушників з його власних рядів до відповідальності та розслідування, які ведуться Військовою прокуратурою, випадків катувань та жорстокого поводження членів озброєних груп самопроголошеної «Донецької народної республіки» та самопроголошеної «Луганської народної республіки».
Визнаючи проблеми, з якими стикаються органи влади в ході забезпечення правосуддя, включаючи відсутність доступу до територій, де відбулося багато ймовірних діянь, в доповіді відзначається «очевидний брак мотивації для розслідування деяких справ… особливо коли це стосується діянь, вчинених українськими силами».

Паралельні «правоохоронні» органи, створені в самопроголошеній «Донецькій народній республіці» та самопроголошеній «Луганській народній республіці», як повідомляється, «розслідують» деякі вбивства на територіях, які знаходяться під їхнім контролем. «Ці структури не мають жодного правового статусу за українським законодавством. Їхні «розслідування», як вбачається, є вибірковими і їм бракує гарантій належної правової процедури та справедливого судового розгляду», йдеться в доповіді.

В Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, статус яких визначено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 68/262 щодо територіальної цілісності України, УВКПЛ зафіксувала щонайменше одне повідомлення про ймовірну страту без належного судового розгляду та десять повідомлень про зникнення, результатом яких могла стати смерть потерпілих. Ці повідомлення основані на свідченнях свідків, інформації про потерпілих та на тому факті, що деякі із цих зникнень сталися внаслідок викрадень потерпілих, скоєних членами воєнізованих формувань, пов’язаних із так званою «кримською самообороною».

«Відповідальність буде ключовим елементом для встановлення стійкого миру в Україні, включаючи східну частину країни», сказав Верховний комісар ООН з прав людини, Зейд Раад Аль Хусейн. «Це єдиний шлях вперед, як це переконливо і трагічно продемонстрував досвід багатьох країн, які не приділяли достатньої уваги серйозними міжнародним злочинам та порушенням прав людини, і в результаті цього рано чи пізно занурювалися в насильство».

*Доповідь, яка охоплює період з січня 2014 року по травень 2016 року, була підготовлена Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ), яка була розміщено Управлінням ООН з прав людини в березні 2014 року на запрошення Уряду України.

Повний текст доповіді:
Українською:
http://cgs.suspilni.com/…/dopovid-oon-vidpovidalnist-za-vb…/

Російською:
http://cgs.suspilni.com/…/doklad-oon-otvetstvennost-za-uby…/

Англійською:
http://cgs.suspilni.com/…/un-report-accountability-for-kil…/