Центру громадянських свобод провів закритий правозахисний клуб щодо переслідування за насильницькі зникнення
9 квітня Центр громадянських свобод провів правозахисний клуб у форматі Chatham House. Головні тема – практичні аспекти міжнародного розшуку осіб, підозрюваних у вчиненні воєнних злочинів, та ефективна взаємодія з іноземними правоохоронними системами.
Злочини, вчинені в умовах збройного конфлікту, насамперед розглядаються як воєнні злочини – серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Орієнтиром у цьому контексті слугує стаття 8 Римського статуту, яка містить перелік діянь, що визнаються такими порушеннями, зазначили експерти.
Учасники клубу зазначили – попри наявність відповідної криміналізації, кількість проваджень за статтею про насильницькі зникнення поки залишається низькою. Однією з причин цього є можливість кваліфікації злочину за двома статтями КК України – за ст. 442-1 (Злочини проти людяності) як міжнародного злочину та за ст. 146-1 (Насильницьке зникнення) КК України як загально-кримінального злочину. Відсутність координації зусиль правоохоронних органів та державної стратегії кримінального переслідування осіб, причетних до насильницьких зникнень, уповільнює протидію України цьому виду злочинів.
Учасники обговорили механізми розшуку та затримання підозрюваних за кордоном – від моменту отримання інформації про перетин кордону до направлення запитів і подальшої екстрадиції. Зокрема, підняли тему використання інструментів на кшталт Шенгенської інформаційної системи (SIS), де за наявності відповідних даних можливе оперативне реагування з боку інших держав.
Окремий блок дискусії стосувався списків осіб, які підлягають міжнародному розшуку: як саме мають виглядати такі списки, хто має їх формувати і на якому рівні вони повинні координуватися. Як ідея – створити певний координаційний механізм або орган, який би акумулював інформацію і забезпечував її передачу іноземним партнерам. Або формування міжнародної робочої групи за участі партнерських держав.
Окремо експерти підсвітили роль громадянського суспільства. Громадські організації можуть долучатися до пошуку інформації, формування списків і навіть їх попередньої верифікації.
Серед інших викликів, які відзначили після дискусії, – затратний та тривалий переклад матеріалів, довіра до національних рішень з боку іноземних партнерів, недостатнє використання механізму спільних слідчих груп.
Серед питань, які потребують подальшого опрацювання, учасники виокремили формування ефективної системи міжнародного розшуку, визначення координаційної моделі цього процесу, посилення взаємодії з іноземними партнерами та подолання розриву між наявністю правових інструментів і їхнім фактичним застосуванням.
Цей захід профінансований Європейським Союзом. Його зміст є відповідальністю Центру громадянських свобод і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
