«Ми не можемо дозволити, щоб це сталося з нашими дітьми, навіть у найменшій мірі». Центр громадянських свобод провів брифінг для посольств

У понеділок, 9 грудня, Центр громадянських свобод провів брифінг для представників дипломатичних відомств під назвою «Довгострокові наслідки війни для українських дітей: необхідність системної та тривалої психологічної підтримки і реабілітації». Захід був присвячений травматичним переживанням дітей під час повномасштабного вторгнення та викликам, які стоять перед ними в умовах війни. Спікери обговорили реальні випадки з власної практики.

Серед запрошених спікерів були:

• Олена Розвадовська — правозахисниця у сфері захисту прав дітей, співзасновниця та голова благодійного фонду «Голоси дітей»;
• Галина Скіпальська — правозахисниця та експертка з гендерних питань, директорка HealthRight International в Україні та виконавча директорка Української фундації громадського здоров’я;
• Наталія Масяк — дитячий психіатр, завідувачка Клініки психічного здоров’я Львівського клінічного центру педіатрії;
• Оксана Лебедєва — громадська діячка, засновниця та виконавча директорка ГО «Gen.Ukrainian».

Дискусія розпочалася зі слова Олени Розвадовської, яка висвітлила довгострокові наслідки війни для дітей.

«Після трьох років постійної війни життя в містах залишається непередбачуваним і далеким від мирного. Наприклад, діти у Харкові позбавлені можливості гратися на вулиці, як це роблять їхні однолітки в нормальних умовах.

Це особливо трагічно, оскільки взаємодія з однолітками та ігри на свіжому повітрі є важливими для розвитку дітей. Хоча сучасна інфраструктура, як-от бомбосховища, може забезпечити безпечні місця для ігор, щоденна рутина життя під постійною загрозою значно впливає на добробут дітей.

Тривалий стрес проявляється в ізоляції та емоційній напрузі. До того ж хоча багато освітніх, психологічних програм і соціальних кампаній підкреслюють важливість психічного здоров’я, багато батьків досі не усвідомлюють необхідності психологічної підтримки для своїх дітей. Ця відсутність усвідомлення створює серйозний бар’єр.

Пригадую 2015 рік: тоді, щоб привести дитину до психолога, часто доводилося  переконувати батьків у важливості цього кроку. Навіть зараз наші психологи зазначають, що значну частину часу витрачають на психопросвіту як для батьків, так і для дітей», — зазначила Олена.

Олена також окреслила основні причини психоемоційних труднощів серед дітей. Серед них: травматичний досвід, як-от свідчення руйнувань і авіаударів; тривала ізоляція вдома через дистанційне навчання; а також сімейні виклики.

«Понад 10,4 мільйона дітей були змушені залишити свої домівки. Близько 60% біженців і внутрішньо переміщених осіб — це жінки та діти. Загалом 19.546 українських дітей були розлучені з сім’ями та переміщені або депортовані, і менше ніж 2% викрадених дітей повернулись до України.

Водночас 1,496 закладів освіти та 662 заклади охорони здоров’я були пошкоджені або знищені. Ці цифри змінюються щодня й, безумовно, глибоко впливають на сім’ї та дітей, сприяючи довгостроковим наслідкам війни.

Ми спостерігаємо підвищений рівень стресу, порушення почуття стабільності й безпеки, перерваний навчальний цикл, а також значні бар’єри в доступі до критично важливих медичних послуг, включно з психологічною підтримкою та реабілітацією», — поділилася Галина Скіпальська.

«У березні 2024 року Стенфордський університет спільно з українськими колегами опублікував документ “Психічне здоров’я підлітків, які зазнали впливу війни в Україні”. У дослідженні взяли участь понад 9,000 підлітків, зокрема 603 дитини, які проживають за кордоном.

Числа шокують: переважна більшість дітей мають щонайменше один або два психічні розлади. Найпоширеніша проблема — це серйозна психологічна травма або ПТСР, за якими слідує депресія, а також розлади харчової поведінки.

Особливо вразливою групою є діти з розладом аутистичного спектра (РАС). Ті, хто має досвід роботи з такими дітьми, розуміють, наскільки війна ускладнює їхнє життя. Вони дуже чутливі до подразників, до звуків й запахів, і потребують суворого розпорядку дня, який майже неможливо забезпечити під час війни», — зазначила Наталія Масяк.

«Ми живемо в дійсно безпрецедентний час, спостерігаючи руйнування та психологічні травми в неймовірних масштабах. Психологічні наслідки війни ніколи не вивчалися на тому рівні, який ми переживаємо сьогодні.

Наприклад, Травма Другої світової війни отруїла нації, сім’ї, окремих людей на покоління вперед, залишивши глибокі шрами в суспільстві. Також ми бачимо, як десятиліття війн і невирішених травм у таких регіонах, в таких як Близький Схід, створюють ґрунт для маніпуляцій, перетворюючи дітей-жертв війни на майбутніх виконавців насильства.

Дослідження того, як підтримувати дітей із психологічними травмами війни, все ще недостатньо. Незалікована травма “законсервовується”, змінюючи особистість дитини. Це як бомба сповільненої дії, і ми не знаємо, коли вона вибухне.

Ми не можемо дозволити, щоб це сталося з нашими дітьми, навіть у найменшій мірі», — розповіла Оксана Лебедєва.