30 серпня — Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
«Цієї людини не існує» – жахлива фраза, яку часто вимовляють державні службовці в контексті насильницького зникнення. Практично це свідчить про відмову офіційно визнати факт затримання особи, що є складовою діяння[1]. Метафорично це показує, чим насильницькі зникнення відрізняються від інших злочинів, таких як свавільне затримання. Коли особа насильницько зникає, вона фактично позбавляється захисту закону, піддаючи її більшому ризику інших порушень прав людини. Цей злочин має подвійну дію, що паралізує. Пряма жертва стає невидимою, відокремленою від тих, хто міг би захищати її. Їхні близькі змушені боротися з тривалим мовчанням і невизначеністю, кінця й кінця не видно. Цей досвід створює значні страждання для всіх учасників; враховуючи це, міжнародне право визнає сім’ї зниклих безвісти повноцінними жертвами.
З лютого 2022 року Україна перебуває в стані кризи, бореться за свій суверенітет. Для тих, хто перебуває на окупованих територіях, екзистенційна загроза війни супроводжується постійним терором. Сотні українців безпідставно затримали російськими військові з початку військових дій [2]. Багато з цих випадків є насильницькими зникненнями. Затриманих затримують з різних причин, ніби то через підтримку України, політичну приналежність та з метою «фільтрації» [3]. Жодне з цього не є законною підставою для затримання під час війни відповідно до міжнародного гуманітарного права [4].
Жертв часто утримують без зв’язку з зовнішнім світом без пред’явлення звинувачень, їх допитують, вони зазнають тортур і сексуального насильства [5]. У багатьох випадках їх примусово переміщують на інші окуповані території України чи навіть до Росії [6]. Незліченна кількість членів родини зіштовхуються з жахом, коли не можуть знайти своїх близьких, деякі з яких зникли раптово. Окупаційна влада відмовляється визнавати зникнення та надавати будь-яку інформацію [7]. Для деяких навіть закінчення окупації не приносить полегшення – російські війська під час відступу забирають із собою полонених [8].
Наслідки насильницького зникнення поширюються далеко за межі жертв. Протягом історії автократичні режими використовували цю практику для придушення інакомислення, поширюючи страх у суспільстві [9]. В Україні травма війни посилюється таким страхом; часті затримання та зникнення через терор прищеплюють покору. У цьому дії Росії виходять за межі нападу на українську землю чи ідентичність, націлюючись на дух її народу.
Насильницьке зникнення, яке часто описують як «живу смерть», є образою людської гідності. Від Гамбії до Аргентини та Шрі-Ланки незліченні жертви все ще пам’ятають жах і страждання, спричинені цим жахливим злочином. Його широко поширена практика деформує суспільство, створюючи атмосферу репресій. Оскільки зникнення людей тривають в Україні та за її межами, міжнародне співтовариство має закликати до відповідальності. І для жертв, і для суспільства має бути справедливість.
[1] Article 2, Convention for Protection of All Persons from Enforced Disappearance (Adopted December 2010)
[2] In its recent report, Detention of Civilians in the Context of Armed Attack by the Russian Federation Against Ukraine (June 2023), the UN OHCHR documented 864 individual cases of arbitrary detention perpetrated by the Russian Federation between 24th February 2022 and 23rd May 2023 (para 5). They emphasized that the Russian Federation did not provide access to conflict-related detainees (para 3), leading some to conclude the numbers are likely higher.
Their findings have been corroborated by other monitoring missions, e.g: OSCE ODIHR, Third Interim Report on reported violations of IHL and IHRL in Ukraine (July 2023).
Additionally, news outlets continue to record widespread arbitrary detentions of Ukrainians. The Associated Press recently released its findings from extensive interviews – “Thousands of Ukrainian Civilians are being held in Russian Prisons”, VOA News (15th July 2023).
[3] See UN OHCHR report (paras 39-46, 51-67), OSCE ODIHR report (para 42), and article by Associated Press cited above.
[4] Geneva Convention IV (1949), article 42
[5] See UN OHCHR report (paras 66-67, 87), OSCE ODIHR report (paras 48, 55-64), and article by Associated Press cited above.
[6] See UN OHCHR report (para 77) and OSCE ODIHR report (para 49)
Natalia Churikova and Andriy Hetman, “Ukrainian Families demand return of Loved Ones from Russia”, VOA News (24th August 2023)
[7] See UN OHCHR report (para 68), OSCE ODIHR report (para 45), and both articles cited above.
[8] See UN OHCHR report (paras 78 and 96)
[9] Center for Strategic & International Studies, “Addressing the Continuing Phenomenon of Enforced Disappearances” (18th August 2022)
