Лист
Президенту Європейського Союзу
пану Дональду Туску
Голові Європейського Парламенту
пану Антоніо Таяні
Голові Європейської Комісії
пану Жану-Клоду Юнкеру
Голові Служби зовнішньої дії ЄС
пані Федериці Могеріні
Генеральному секретареві НАТО
пану Йєнсу Столтенбергу
Ваші Високоповажності,
Ми, родичі політичних бранців Кремля, колеги, друзі, громадські активісти та правозахисники звертаємось до Вас, високо цінуючи позицію Європейського Союзу та Організації Північно-Атлантичного Договору в питанні протидії агресивній політиці Росії на міжнародній арені. Цілком поділяємо висловлену у заяві за результатами Саміту НАТО у Варшаві 8-9 липня 2016 року тезу про те, «Росія несе повну відповідальність за серйозне погіршення ситуації з правами людини на Кримському півострові».
Виповнюється річниця прийняття Глобальної стратегії ЄС із зовнішньої і безпекової політики, ухваленої Європейською Радою 16 червня 2016 року. У стратегічному документі ЄС зафіксував невизнання незаконної анексії Криму Росією і виступив «за дотримання прав людини через діалог і підтримку, навіть в найскладніших випадках».
Такими випадками є порушення прав людини на окупованих Росією українських територіях, незаконні арешти, утримання під вартою та тортури до громадян України, що виступають проти російської окупації (див. у Додатку). Європейський Парламент у своїй Резолюції від 16 березня 2017 року відзначив відповідальність окупаційної влади за політичні переслідування, незаконні арешті, тортури кримськотатарських і українських активістів, за порушення свободи слова та преси у Криму.
Ми закликаємо ЄС та уряди країн Євросоюзу та НАТО не просто продовжити політику санкцій проти російської влади за її дії на окупованих територія України і, зокрема, в Криму, а посилити режим санкцій, про можливість чого йдеться у Комюніке G7 за результатами нещодавнього саміту в Таорміні. Необхідно, щоб правильні слова з документів ЄС та НАТО трансформувались в конкретні дії. Як показують минулі роки, просто слова для Кремля недієві, він продовжує розкручувати маховик репресій, продовжує ігнорувати вимоги міжнародних організацій, будучи переконаним, що ніяких дій з боку Заходу не буде, усе обмежиться лише словесною риторикою. На жаль, численні висловлювання західних політиків про вирішення усіх проблем виключно в рамках діалогу з Росією, про доцільність перегляду режиму санкцій тощо, є неправильним месиджем для Кремля, оскільки там сприймають це виключно як прояв слабкості ЄС та НАТО.
Ми, родичі, колеги, правозахисники політичних бранців Кремля, репресованих російським режимом, закликаємо вас до виведення «на перший план прав людини», як це зазначено в Глобальній стратегії ЄС. Тому необхідно введення в подальшому як персональних обмежувальних заходів проти керівництва Росії, відповідального за кричущі порушення прав людини, так і санкцій секторального характеру. ЄС має у своєму розпорядженні потужну невійськову силу, яку він ще не задіяв. Ми закликаємо вас використати свою м’яку силу задля примусу агресора до миру, звільнення політичних бранців на окупованих територіях України.
На наш погляд, режим санкцій має включати:
– відмову ЄС від російських проектів безтранзитних газотранспортних систем (Північний потік-2, ІІ нитка «Турецького потоку» в ЄС);
– заміщення імпорту до ЄС російської нафти, нафтопродуктів, газу та вугілля неросійськими;
– заморожування персональних активів кремлівської владної олігархії, включно з членами родини і «колом друзів» В. Путіна, на Заході.
Ніщо не коштує так дорого як життя і свобода. Росія має відчути це. Сподіваємося, що права і свободи людини усе ще є цінностями для західного політикуму та переважають над підходом «бізнес, як зазвичай». Едмунд Бьорк писав: «Усе що потрібно для тріумфу зла – щоб добрі люди нічого не робили». Для нас, українців, чиї родини обпекло полум’я російської агресії, НАТО та ЄС лишаються останніми цитаделями в боротьбі проти Мордору сучасності – репресивного російського режиму.
З повагою
