Звернення членів міжнародної платформи “Civil Solidarity” до депутатів Парламентської асамблеї Ради Європи з приводу атаки Росії на медичні установи в Україні 8 липня 2024 року

Civic Solidarity Platform об’єднує неурядові організації, які працюють над поліпшенням ситуації з правами людини в Європі, Євразії та Північній Америці, і слугує каналом, за допомогою якого активісти можуть будувати альянси, зміцнювати взаємну підтримку і солідарність, а також розширювати свій вплив на національному та міжнародному рівнях.

8 липня 2024 року пряме влучання російської стратегічної ракети Х-101 в дитячий медичний центр “Охматдит” призвело до жертв і значних руйнувань. Щонайменше двоє людей, у тому числі одна лікарка, загинули. Влучання в дитячу лікарню не було результатом роботи української протиповітряної оборони. Ця ракета не була збита, її метою був медичний центр, що підтверджується об’єктивними доказами. Але ракетний удар по “Охматдиту” був не єдиною атакою на медичний заклад під час масованого ракетного обстрілу України. Того ж дня внаслідок влучання уламка ракети в будівлю медичного центру “Адоніс” у Києві загинуло 7 осіб, серед яких 5 лікарів. 8 липня росіяни також атакували пологовий будинок у Дніпровському районі Києва.

Наслідком удару 8 липня по цивільних об’єктах в Україні стала загибель щонайменше 33 людей. Ще 140 отримали поранення. У Києві загинули 27 цивільних осіб, ще 82 отримали поранення.

Раніше російські збройні сили вже використовували знищення медичних установ як метод військової агресії. Російська авіація розбомбила чотири лікарні на північному заході Сирії за один день у травні 2019 року, що було доведено розслідуванням The New York Times.

Усі випадки російських воєнних злочинів проти пацієнтів медичних закладів залишилися безкарними. Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН і блокує будь-яку можливість протидіяти порушенням міжнародного гуманітарного права. Під час російської агресії проти України система міжнародної безпеки продемонструвала свою неспроможність стримати агресора.

Не менш важливо, що система міжнародного гуманітарного права, яка покликана захищати цивільне населення та зменшувати страждання під час війни, не працює. Російський режим систематично і безкарно порушує Женевські конвенції та протоколи до них, знищуючи медичні заклади та вбиваючи їхніх пацієнтів. Однією з причин цього є неготовність міжнародного гуманітарного права достатньо реагувати на такі злочини. Женевські конвенції – це документи, які базуються лише на добрій волі їхніх учасників, вони не є точними в усіх формулюваннях та не враховують сучасні інформаційні та технічні реалії.

Ми, представники правозахисних організацій Організації з безпеки та співробітництва в Європі, звертаємося до депутатів Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) з проханням розпочати дискусію щодо вдосконалення системи міжнародного гуманітарного права з урахуванням трагічних наслідків російської агресії проти України. Серед вас є представники парламентів країн, які вже стали або наразі є жертвами російської агресії та особисто відчули на собі нелюдські методи ведення війни Російською Федерацією. Ми закликаємо структури ПАРЄ обговорити питання “Про необхідність вдосконалення міжнародного гуманітарного права” за участі українських правозахисників та експертів з інших країн регіону, а опісля ініціювати надзвичайно важливий для всього світу процес внесення змін до норм, що регулюють правила ведення війни. Війни та страждання, які вони приносять людям, є глобальною проблемою. Наразі збройні конфлікти відбуваються в більш ніж 20 країнах світу.

Низка організацій, що є частиною the Civic Solidarity Platform, вже працюють над пропозиціями щодо реформування міжнародного гуманітарного права і готові представити свої ідеї депутатам ПАРЄ.

 Підписали:

1. Центр громадянських свобод, Україна
2. Promo-LEX, Молдова
3. Austausch e.V. – For a European Civil Society, Німеччина
4. Public Association “Dignity”,  Казахстан
5. Правозахисний центр “Вясна”, Білорусь
6. Правозахисний Центр Азербайджану, Азербайджан
7. Правозахисний рух «Бір Дуйно-Киргизстан», Киргизстан
8. Центр прав людини ZMINA, Україна
9. Шведська мережа ОБСЄ, Швеція