Незаконне позбавлення волі як політика Росії: чи може міжнародне право захистити цивільних? Конспект з Правозахисного клубу

14 липня в межах Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя Центр громадянських свобод провів Правозахисний клуб, присвячений обговоренню нового аналітичного дослідження «Незаконне позбавлення волі громадян України та громадян інших країн окупаційними силами Російської Федерації: результати моніторингу». Дослідження підготувала ГО «Експертна група “Сова”» у співпраці з Центром громадянських свобод, проєктом Архів війни, організацією з Німеччини Austausch e.V. та незалежними експертами. Дослідження ґрунтується на моніторингу понад 8 тисяч задокументованих випадків незаконного позбавлення волі цивільних у 2022–2025 роках і пропонує практичні підходи до посилення міжнародного тиску на Росію. 

Основною темою дискусії стало незаконне переслідування цивільних під час повномасштабного вторгнення, зокрема на тимчасово окупованих територіях. У дискусії взяли участь Наталія Ящук, старша менеджерка Центру громадянських свобод з напряму подолання наслідків війни, Михайло Савва, співавтор аналітичного матеріалу та постійний експерт Центру громадянських свобод, Ірина Павлюковська, представниця проєкту Архів війни та Юрій Ковбаса, представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в секторі безпеки і оборони.

На початку обговорення Михайло Савва представив результати аналітичного дослідження. Він наголосив, що ключовою цільовою групою є люди в статусі incommunicado — найбільша група серед українців, позбавлених волі внаслідок російської агресії. Результати дослідження підтверджують масовий характер злочину: за словами Михайла Савви, «це не просто оцінка кількості людей – це докази». Зокрема, цю інформацію можна використати для звернення до Міжнародної комісії зі встановлення фактів та до Міжнародного суду ООН щодо порушення Росією Конвенції проти катувань. Міжнародні партнери мають вимагати від Росії насамперед звільнення людей і запровадження санкцій. 

Своєю чергою, Експертна група «Сова» та партнери мають продовжити моніторинг незаконних затримань, кількість яких збільшилася у першому півріччі 2026 року. Михайло Савва зауважив, що дослідження «не дає гарантій вирішення проблеми, але хоча б дає надію».

Ірина Павлюковська розповіла про методологію та результати роботи команди Архіву війни у моніторингу незаконних затримань. Для пошуку безвісти зниклих людей, зокрема незаконно позбавлених волі, Архів війни розробив інструмент «Missing People». Шляхом зіставлення інформації від правозахисних організацій, державних органів і з відкритих джерел «Missing People» синхронізує дані та допомагає в розслідуваннях. Також інструмент показує особливості соціально-демографічних характеристик незаконно ув’язнених осіб. 

Наталія Ящук додала, що під час роботи з «Missing People» найбільше здивував віковий зріз незаконно ув’язнених людей: наймолодшій жінці у базі – 18 років, а найстаршій – 88 років. Вона також наголошує: «За кожною цифрою стоїть людська доля. Для подальшої адвокаційної роботи зі звільнення людини нам необхідно мати якомога більше інформації про неї».

Одне з перших питань правозахисного клубу стосувалося застосування статистичних даних для посилення санкцій проти Росії. Михайло Савва зауважив, що аналітичні напрацювання в межах дослідження вже застосували в адвокаційній роботі. Щороку в лютому Європарламент ухвалює резолюції на підтримку України. 

Цьогоріч на основі доказів із дослідження Європарламент долучив до резолюції заклик до санкцій проти російських державних органів, причетних до незаконного позбавлення волі.

Крім цього, учасники висловили ідею щодо моніторингу людей, які безпосередньо організовують вчинення злочину. Відгукуючись на цю ідею, Наталія Ящук анонсувала новий аналітичний матеріал, який стосується застосування Конвенції про захист усіх від насильницьких зникнень. Також наразі існує потреба у створенні механізму запобігання незаконному позбавленню волі людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. 

Михайло Савва також додав, що громадянське суспільство України має змінити стратегію адвокації. На його думку, зараз громадянське суспільство адвокатує проблему, тоді як необхідно робити акцент на її рішеннях. Нашим закордонним партнерам потрібні обґрунтовані інструкції — що робити. Такий фокус може підвищити ефективність адвокаційної роботи.

Учасники дискусії також порушили проблему цивільних, затриманих до 2022 року. Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Юрій Ковбаса підкреслив, що позиція Росії щодо звільнення незаконно ув’язнених цивільних не змінюється: для російської влади це питання є другорядним. Крім цього, як зазначається в аналітичному матеріалі, лише Федеральна служба безпеки Росії вирішує питання позбавлення людини волі. Юрій Ковбаса зауважує, що протягом останніх декількох місяців російська влада зацікавилася громадянами РФ, які утримуються в Україні. Попри те, що ці особи не мають статусу incommunicado, на відміну від незаконно ув’язнених українців, є надія на зрушення у звільненні цивільних українців.

Юрій Ковбаса також прокоментував стратегію звільнення цивільних браців. З наявних проблем він назвав відсутність законодавчо закріплених категорій цивільних громадян України, які постраждали від російської агресії. За його словами, хоча державні органи й вивчають це питання, робота Уряду досі залишається несистемною. 

Наталія Ящук також додала, що минулого року Центр громадянських свобод презентував дослідження «Як покращити систему пошуку безвісти зниклих осіб?». Така система передбачає «єдине вікно» спілкування з органами державної влади для родичів безвісти зниклих. Відсутність цієї системи, підкреслює Наталія Ящук, негативно впливає на кризу пошуку людей.

Учасники та учасниці Правозахисного клубу продовжили обговорювати способи звільнення цивільних, зокрема через «підвищення ціни» цього злочину для Росії.

Михайло Савва зазначив, що, попри відсутність емпатії та адекватної оцінки власних можливостей у російських державних органів, до них усе одно потрібно звертатися. В умовах, коли Росія приховує інформацію, відповіді її державних органів можуть стати важливими доказами вчинення злочинів. Наприклад, довести сфальсифікованість вироку складно, не маючи його тексту.

Водночас відповідно до Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни навіть після встановлення миру люди, засуджені в судовому порядку, можуть продовжувати відбувати покарання на території іншої держави.

«А нам потрібно звільняти всіх», — наголосив Михайло Савва.

За його словами, щоб не допустити засудження людей, яких утримують incommunicado, за сфальсифікованими вироками, необхідно налагодити процес отримання та обміну текстами таких вироків.

Підбиваючи підсумки дискусії, Наталія Ящук зазначила, що правозахисні організації продовжують документувати випадки незаконного позбавлення волі цивільних людей і збирати пов’язані з ними документи. Ці матеріали надалі використовуватимуть для адвокації та роботи зі звільнення.

Авторка матеріали: Катерина Тамахіна, учасниця практичної програми Центру громадянських свобод.

Цей захід профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключно відповідальністю Центру громадянських свобод і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.