Щонайменше 32 українські спортсмени — у російські неволі або зниклі безвісти. Правозахисники закликають до розголосу

Напередодні Міжнародного Олімпійського дня, який відзначають 23 червня, Центр громадянських свобод спільно з Медійною ініціативою за права людини закликають посилити тиск на Росію через утримання українських спортсменів у неволі та вимагати їхнього негайного звільнення. 

За даними Міністерства молоді та спорту України, щонайменше 19 українських атлетів перебувають у російському полоні, ще 13 вважаються зниклими безвісти. Водночас 23 спортсмени вже повернулися додому після звільнення.

Та ці цифри можуть бути значно більшими. Понад 92 тисячі українців нині вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Частина з них перебуває в російській неволі — як військовополонені, так і цивільні. Через системне приховування Росією інформації про місця утримання людей та недопуск міжнародних організацій встановити реальну кількість спортсменів у неволі наразі неможливо.

Рідні атлетів розповідають, що спортивна статура нерідко стає додатковим фактором ризику під час окупації. Російські військові часто сприймають таких людей як потенційних військових або учасників руху спротиву.

«Олег став однією з перших мішеней цієї агресії. Він став цивільним бранцем, коли світ лише починав усвідомлювати масштаби російської агресії. Окупанти влаштували пастку та викрали його за спортивну діяльність, за авторитет у регіоні, за десятки врятованих життів, які він вивіз з-під вогню», — говорить Лариса Шевандіна, дружина безвісти зниклого президента Федерації ушу, кунгфу і цигун Донецької області Олега Шевандіна.

Олега Шевандіна — багаторазового чемпіона Європи, володар Кубків світу з ушу, провідного тренера збірної команди України — російські військові викрали на блокпосту в рідному Дебальцевому 1 травня 2015 року. Протягом 11 років його дружина не знає, де він. 

Серед тих, хто сьогодні перебуває в неволі, — не лише цивільні спортсмени, а й атлети, які після початку повномасштабного вторгнення стали на захист України.

Один із них — кандидат у майстри спорту з академічної греблі Артем Коломієць, військовослужбовець 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Він виступав у складі юніорської збірної України, а після 24 лютого 2022 року служив бойовим медиком у Маріуполі та рятував поранених. 20 травня 2022 року Артем разом з іншими оборонцями Маріуполя вийшов із заводу «Азовсталь». 

Відтоді його утримують у російському полоні. Навіть у неволі Артем продовжує допомагати іншим бранцям, за словами звільнених. Та допомоги потребує і він сам: через умови утримання спортсмен набув тяжких захворювань, які становлять загрозу для його життя.

«У російських катівнях зі здорових спортсменів роблять людей з інвалідністю», — каже його мама Лариса.

Поки Росія домагається повернення до міжнародного спорту, українських спортсменів роками утримують в місцях несвободи. Люди, які мали б виходити на світові арени та боротися за медалі, натомість — змушені боротися за власне життя.

Центр громадянських свобод спільно з Медійною ініціативою за права людини закликають журналістів та всіх небайдужих зробити видимими для світу історії українських атлетів, яких утримують у російському полоні або які вважаються зниклими безвісти.

За посиланнями ви можете знайти історії спортсменів, тексти дописів для соцмереж, ілюстрації та інші матеріали українською та англійською.

Ми також звертаємося до Національного олімпійського комітету України, національних спортивних федерацій та інших спортивних інституцій із закликом посилити голос України на міжнародній арені та системно порушувати питання українських спортсменів, яких Росія утримує в неволі або які вважаються зниклими безвісти. 

За додатковою інформацією, коментарями та запитами на інтерв’ю звертайтеся: 

• Анна Трушова, менеджерка взаємодії з медіа Центру громадянських свобод. Тел: +380 98 088 36 22. E-mail: anna.trushova@ccl.org.ua 
• Анастасія Лоза, менеджерка з зовнішніх комунікацій Медійної ініціативи за права людини. Тел: +380 93 832 19 48. E-mail: a.loza@mipl.org.ua