«У нас немає розкоші відкладати демократичний вибір». Головне з дискусії про права людини та євроінтеграцію
Центр громадянських свобод презентував Мапу євроінтеграції з прав людини — аналітичний онлайн-інструмент, який показує: як українське законодавство і практика відповідають стандартам ЄС, що вже зроблено у сфері прав людини та які проблеми залишаються. Після офіційної частини відбулася панельна дискусія на тему «Чи будуть реформи з прав людини?» за участі українських інституцій та правозахисників.
Модератором виступив редактор Європейської правди Сергій Сидоренко. Про реформи та права людини говорили: голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, радниця Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Кільдюшкіна та директор програми «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» Роман Романов.
Розпочала дискусію Олександра Матвійчук:
«Логіка війни говорить про те, що права і свободи людини обмежуються із безпекових міркувань. Наприклад, ми вже на п’ятий рік повномасштабного вторгнення живемо досі із комендантською годиною. А логіка демократизації та євроінтеграції, вона навпаки говорить, що треба розширити цей простір для прав і свобод.
Ми маємо рухатися між цими двома логіками, бо у нас є два завдання. Перше – захистити нашу державу, людей, демократичний вибір. Друге – імплементувати наш демократичний вибір тут і зараз, в тих умовах, які у нас є. У нас немає розкоші відкладати імплементацію демократичного вибору після війни. Ми не знаємо, коли це після буде».
«Навіть якщо завтра ми підпишемо всі угоди і будемо членами ЄС, у нас все так само стоятимуть питання щодо дотримання прав людини. Відповідні інституції моніторитимуть, як ми виконуємо наше законодавство, як зміни до нього відповідають стандартам. Це процес, який не зупиниться ніколи.
Європа, яка більша, ніж Європейський Союз, має вистояти у своєму цивілізаційному виборі та протистояти певним викликам. Якщо це розглядати як економічний, соціальний, культурний, але в тому числі і безпековий союз, то бажання мати Україну серед членів ЄС абсолютно беззаперечне», — додає Ольга Кільдюшкіна.
Роман Романов також відрефлексував щодо швидкості втілення реформ в Україні і зазначив, що знайти хорошу відповідь на баланс прав людини в умовах збройної агресії дуже складно.
«Це створює спокусу у влади — ніби вже є політичне рішення, що Україна має стати частиною європейської спільноти. Значить, всі вимоги були б актуальні у мирний час, а в умовах війни треба на це дивитися інакше. Тому не треба мати ілюзій – що ми, вся Україна, будемо намагатися діяти відповідно до планів.
Я впевнений, що це не лише не в інтересах європейського суспільства, яке хотіло б бачити Україну в основі майбутньої Європи. Але це і не в інтересах українського суспільства, тому що тоді запобіжників від порушень прав людини буде значно менше».
Модератор Сергій Сидоренко поставив провокативне запитання: «Наскільки українці можуть говорити про те, що вони навіть більш європейці, ніж самі європейці? І чи дійсно вони тиснуть на владу, щоб та не відходила від курсу євроінтеграції».
«Для українців дуже важить свобода – це цінність виживання. Але я б скромніше говорила, що ми більше європейці, ніж самі європейці. Це тільки частина правди. Досі в українському суспільстві є уявлення, що право – це привілей. Тобто це не базова цінність, яка належить всім, а тільки тим, хто нам подобається. І тут, мені здається, нам треба ще працювати», – відповіла Олександра Матвійчук.
Ольга Кільдюшкіна зазначила, що ми, як суспільство, ще ростемо:
«Є зафіксовані наші, як держави, зобов’язання для вступу в ЄС. І це дорожні карти. Є завдання точкові, є глобальні, як, наприклад, нова мапа судів. У цьому списку немає нічого, що всередині нашої держави або професійних спільнот не обговорювалося роками. Але руки не доходили або не було політичної волі. І тут прийшли європейські чиновники і сказали, що без цього ніяк. Через певний час суспільство має досягти такого стану розвитку, коли більшість буде захищати меншість».
«Класика російської пропаганди щодо України зараз – що ми з вами перетворили Україну на “антиросію”. Але насправді наша сформована ідентичність великою мірою нею і є. З погляду несприйняття і відрази до тоталітарних методів правління, до несправедливості, яку українці не готові терпіти, російського політичного бомонду або олігархів. Тоді дійсно Україна є загрозою.
Але ніде ми не бачимо в дискурсі, що вона є спільною з Європою. Чому це так? Мені здається, що будь-яка несправедливість викликає загострену реакцію в українців, причому в формах, які ніхто не може прогнозувати. Тому наша влада навчилася вступати в діалог або давати задню. Готовність людей захищати права – незаперечна річ, якій багато кому із країн з глибокою західною традицією треба навчитись», — наголошує Роман Романов.
Наприкінці дискусії Олександра Матвійчук назвала чотири головні проблеми, які треба розв’язувати якомога швидше для ефективної євроінтеграції:
- Протидія дискримінації. Коли мої колеги презентували Мапу, вони наводили приклад дискримінації за віком. Але дискримінація доволі масштабна.
- Захист персональних даних. З огляду на обсяг роботи, неможливо уявити, як привести до ладу все в цій сфері навіть за рік. Навіть якщо уявити, що завтра ця війна закінчиться.
- Невиконання судових рішень і затягнутість судового процесу. Право на справедливе правосуддя під величезним знаком питання, тому що коли процеси тривають роками, а рішення ще й не виконується, люди не мають відчуття справедливості. А це особливо важливо для країни у війні.
- Розслідування насильницьких злочинів.
Цей захід профінансований Європейським Союзом. Його зміст є виключно відповідальністю Центру громадянських свобод і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
