«Нашій родині знадобилося 17 найважчих і пекельних місяців, щоб з’ясувати всі можливі обставини й деталі зникнення брата». Дослідження «Як покращити систему пошуку безвісти зниклих?» презентували на брифінгу
6 листопада в Києві, одразу після публічної презентації дослідження «Як покращити систему пошуку безвісти зниклих?», документ представили партнерами з міжнародних організацій в Україні, міжнародним медіа та дипломатичним установам в Україні.
В умовах повномасштабної війни проблема пошуку безвісти зниклих — як військових, так і цивільних — набуває безпрецедентного масштабу. На серпень 2025 року у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, — понад 70 тисяч людей. Там же дані, що свідчать про понад 2 400 невпізнаних тіл. Чинний механізм пошуку, побудований за логікою мирного часу, не справляється з таким навантаженням.
У брифінгу взяли участь юрист-аналітик Центру громадянських свобод Валентин Сердюк, адвокатка й сестра безвісти зниклого військовослужбовця Інна Якимчук та юрист Харківської правозахисної групи Микола Комаровський. Модерувала захід виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова.
Під час брифінгу обговорили наявну систему механізм пошуку безвісти зниклих. Валентин Сердюк вказав на те, що нинішній механізм розшуку зниклих осіб має правову основу, зосереджену переважно на кримінальному розслідуванні, а не на самому пошуку й необхідності реформи, яка б перерозподілила повноваження та забезпечила ефективний розшук як цивільних, так і військових осіб, що зникли внаслідок війни.
«Відповідно до закону про зниклих безвісти осіб, людина спочатку має звернутися до Національної поліції, яка повинна відкрити кримінальне провадження щодо зникнення. Усі подальші важливі дії здійснюються виключно на підставі постанови слідчого — наприклад, про визнання особи потерпілою, про проведення ДНК-експертизи чи про отримання даних від телефонного оператора. Слідчі перевантажені й абсолютно не підготовлені до спілкування з родичами зниклих безвісти», — зазначив співавтор дослідження Валентин Сердюк.
Інна Якимчук розказала присутнім на брифінгу про те, що довелося пройти родині, і їй як юристці особисто, в умовах запропонованої державою системі пошуку безвісти зниклих заради пошуку й комунікації заради бодай найменших зрушень у справі про її брата, Якимчука Ігоря Миколайовича.
«Нашій родині знадобилося 17 найважчих і пекельних місяців, аби завдяки моїм наполегливим зусиллям з’ясувати всі можливі обставини й деталі його зникнення — прийняти й усвідомити, що мій брат загинув, виконуючи бойове завдання, захищаючи свою Батьківщину», — розповідає Інна Якимчук.
Микола Комаровський під час заходу поділився інформацією про гарячу лінію Харківської правозахисної групи з пошуку зниклих безвісти. Юрист також розповів про багаторівневий процес пошуку військових та цивільних, який містить роботу з OSINT, зі свідченнями звільнених з неволі, формальні запити до національних інституцій в Україні та РФ, а також міжнародних робочих груп з питань насильницьких зникнень.
