«Пожежі, подібні до війн, траплятимуться все частіше». Есе Олександри Матвійчук відкриває збірник «Reclaiming Europe»

Міжнародне об’єднання Young Network TransEurope (YNT), засноване минулого року, випустило свій перший збірник есе Reclaiming Europe. Це видання, що виросло з однойменної конференції, яка відбулася в жовтні минулого року в Гданську на базі Europejskie Centrum Solidarności. Відкриває збірку есе про демократичні цінності голови Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук.

У збірнику зібрані тексти членів YNT та запрошених авторів з різних дисциплін і країн. Розділи, присвячені свободі, демократії та добробуту, пропонують широкий спектр підходів і стилів: від особистих роздумів про переміщення та неоімперіалізм до питань академічної свободи, від дебатів про штучний інтелект у медицині до ролі літератури, екологічних наслідків війни та місії церков у трансформації Європи.

Окремим внеском є есе лауреатки Нобелівської премії миру Олександри Матвійчук «Protecting and Perfecting Our Democracy», де вона ділиться думками про те, як кожен може захищати та вдосконалювати демократичні інституції.

Публікація підготовлена за підтримки Берлінсько-Бранденбурзької академії наук.

Світовий порядок, заснований на Статуті ООН і міжнародному праві, зараз під загрозою; глобальні виклики посилюються, а агресія (зокрема російська) відновлює епоху неоімперіалізму.

Фраза «ніколи знову» після Другої світової для українців має буквальний сенс: вони реально відчули загрозу й заплатили високу ціну за свободу, тож для них «ніколи знову» — це зобов’язання активно протистояти злу.

Водночас у західних суспільствах «ніколи знову» часто трактується як небажання платити високу ціну за свободу; покоління, що росло після Другої світової, іноді сприймає демократію як звичний комфорт, а не як завойовану й крихку цінність.

Демократію треба одночасно захищати від зовнішніх агресій і внутрішніх викликів (соціальна нерівність, популізм, втрата довіри), та вдосконалювати — робити її більш живою, справедливою і дієвою.

Авторка ілюструє ці ідеї через особисту історію: свідчення вченого Ігора Козловського про його тортури та поневіряння у російському полоні. Цей приклад підкреслює, що гідність — не лише почуття, а дія, джерело сили боротися в екстремальних обставинах.

Європа — це передусім цінності свободи та демократії; їхнє поширення робить наш світ безпечнішим, і їх треба захищати не лише словом, а конкретними вчинками.

Авторка закликає не сприймати демократію як даність, а брати відповідальність за її захист і оновлення, підкріплений болючою особистою історією як доказом ціни свободи. 

Видання розширює кругозір — воно не нав’язує одну відповідь, а демонструє, як різні перспективи можуть співіснувати й збагачувати одна одну.

«Пожежі, подібні до війн, траплятимуться все частіше в різних частинах світу, тому що міжнародна проводка несправна, а іскри скрізь. Європа не є винятком. Хоча кінець Другої світової війни ознаменував перемогу добра над злом, для Західної Європи, для Центральної та Східної Європи це була перемога одного зла над іншим. У той час як нацистських військових злочинців судили на Нюрнберзькому трибуналі, радянський тоталітарний ГУЛАГ ніколи не був засуджений чи покараний. Коли весь світ згадує мільйони загиблих у Другій світовій війні, кажучи “ніколи більше”, Росія святкує це, вигукуючи “ми можемо зробити це знову”», — каже пані Матвійчук у своєму есе.

Фото: Олена Ведмідь.