«В Україні немає жодного регіону, де російська армія не вчинила б воєнний злочин». Олександра Романцова з низкою зустрічей в Італії
14-15 березня виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова завітала до Італії, щоб взяти участь у кількох заходах. Два з них відбулися для спільноти Католицького альянсу, а одна — для молодіжно-демократичної організації Atlas Movement. Правозахисниця наголошувала, що війна почалася ще в 2014 році, розповідала про документування воєнних злочинів, які РФ вчиняє зокрема проти релігійних спільнот, та пояснювала, чому італійському громадянському суспільству треба зважати на чинну війну в Україні.
Цього разу зустрічі в Італії відбулися не з офіційними особами, дипломатичними чи політичними представництвами. Пані Олександра зазначає, що за відчуттями її та колег, у них досить укорінене розуміння підтримки України. Проте навіть італійські політики і офіційні представники говорять про те, що в їхньому суспільстві немає усвідомлення, що зараз відбувається в Україні, та який вплив має на нього російська пропаганда.
«Таким спільнотам, де люди проявляють цікавість до війни в Україні з одного боку, з іншого — надають підтримку в демократичний спосіб, варто давати розуміння, аргументацію, свіжий фактаж, щоб вони продовжували допомагати і бути активними. Чим я і займалася в межах цієї поїздки. Ми в правозахисті називаємо це “civil diplomacy”. Коли ти звичайна людина без мандату і державної функції, але говориш з такими самими людьми і можеш вибудовувати горизонтальні зв’язки», — пояснює Олександра Романцова.
14 березня виконавча директорка Центру громадянських свобод у Римі зустрілася з представниками Alleanza Catolica, громадсько-культурної організації, яка вивчає та поширює соціальної доктрини Церкви.
«Крім знищення людей, у російської армії є цілі, які мають бути захищені міжнародним гуманітарним правом. Це церкви, школи, історичні або культурні споруди. В Україні є 72 різні конфесії. Ті, що залишаються під окупацією, знищуються російським військом. Росія вимагала перереєстрації всіх інших церков. І, відповідно, католицька або греко-католицька втратила своїх священників і монахинь, наприклад, в Криму. Всього за одинадцять років було знищено понад дві тисячі молитовних будинків або церков. Вбито або замордовано в колонії понад двадцять релігійних діячів. І зараз в колонії РФ знаходиться п’ять священників — і це тільки ті, про кого ми знаємо.
Коли ми кажемо про війну, ми маємо розуміти, що у Путіна є план війни. Тому що землі йому не потрібні, в нього найбільша у світі країна. Він хоче контролю. А для контролю йому потрібно, щоб не було місця, де люди можуть об’єднуватись, дарувати одне одному надію та підтримку, відчувати себе захищеними. Тому його не цікавлять справжні церкви, справжні релігійні громади. Його цікавить тільки підконтрольний варіант патріарха Кирила», — зазначала Олександра.
Крім того, на подію завітала та взяла слово сенаторка Fratelli d’Italia Чінція Пеллегріно.
14 березня Олександра Романцова стала спікеркою Freedom Marathon, який організовувала молодіжна-демократична організація Atlas Movement. Зустріч у Мілані зібрала звичайних громадян, активістів, політиків та лідерів думок із різних регіонів, щоб дослідити, як можна сформувати інклюзивну та засновану на цінностях глобальну коаліцію за свободу. Правозахисниця виступила з власною доповіддю на тему, зазначивши: «Ми, правозахисники, просто звичайні люди, що заходять в приміщення і розмовляють з людьми, збирають докази, роблять відео та фото, і виносять весь цей наразі найбільш задокументований конфлікт в історії людства у світ. Тому що ми віримо в другу дійсно важливу частину справедливості — відновлення прав жертв. На особистому рівні це означає, що кожна особа, яка постраждала від воєнних злочинів, повинна мати ім’я. А те, що з нею трапилося, має повністю визнаватися як злочин.
Але історія свідчить, щоці жахливі події, що стаються з жертвами воєнних злочинів, можуть кваліфікуватися як нормальні. Тому що таке траплялося раніше. Сталіна не судили. Вся сталінська система вбила мільйон людей, не тільки українців, але й фінське, вірменське і російське населення Радянського Союзу, яке думає по-іншому. Досі Путін використовував його як приклад хорошого менеджера.
Тому ми не можемо просто забути історію, інакше вона повториться. Справедливість — це не просто відчуття помсти, це система».
В кінці Олександра додала, що небайдужі з Італії можуть знайти різні форми допомоги українцям: провести лекцію, показати документальний фільм про чинну війну, провести демонстрацію тощо.
Також Олександра взяла участь в панелі на тему: «Чи потрібен нам новий міжнародний порядок, щоб відстоювати свободи?». Під час дискусії поговорили про різні види боротьби за свободу та те, на чию підтримку можна розраховувати. Доповідачами також стали: прессекретарка Всесвітнього конгресу свободи Карін Канімба, незалежний експерт ООН зі сприяння демократичному та справедливому міжнародному порядку Джордж Катругалос, співробітниця EUI Вірджинія Фіуме, співзасновник Atlas Коломба Каен-Сальвадор.
Також 14 березня правозахисниця відвідала другу за кілька днів подію від Alleanza Catolica, присвячену розумінню ситуації в Україні та ідеології Російської Федерації. Спікерами події стали також: президент dell’Associazione Russia Cristiana та професор Міланського католицького університету Адріано Делл’Аста, професор Папського Східного Інституту Дон Стефано Капріо, віцепрезидент Центру Розаріо Ліватіно Лаура Бокченті та Доменіко Айрома.
«В Україні зараз немає жодного місця, куди б не долітала ракета. Тому що в Україні немає жодного регіону, де російська армія не вчинила б воєнний злочин. З 2022 року ми задокументували 84 тисячі епізодів міжнародних злочинів російської армії. З 2014-го до 2022-го — ще 20 тисяч таких. Зараз війна Росії в Україні — найбільш задокументований воєнний конфлікт у світі. Раніше це був Холокост.
Якщо ви подивитесь на мапу окупації території України РФ, то побачите, що страждають регіони найбільшого поширення російської мови. Ми зустрічались і збирали свідчення людей, які пережили окупацію. І найбільш болюче запитання від них було: “Як православні люди, як і ми, які говорять такою ж мовою, що і ми, могли вчиняти з нами таке?”. І мені не було, що сказати травмованим людям, які щойно похоронили своїх близьких», — розповідала Олександра.
